У статті розглядаються проблеми історичної цілісності імені «філософія», змістовних
кордонів історії європейської філософії, а також зв'язку філософії та позафілософського досвіду
філософа. Дається визначення філософії як життєвої справи філософа. Історія філософії
інтерпретується як 1) синтез «теорії» та «історії» засобами самої «теорії», 2) «теорії» та
«історії» засобами самої «історії» та 3) «теорії» та «історії» засобами самого синтезу.
Наводяться загальнофілософські наслідки з 1) вихідної досвідної даності речі, а також
2) існування різноманітних філософських учень і відмінностей у філософській інтерпретації
світу. В результаті філософія постає як результат осягання позафілософського досвіду символічної
зустрічі з Абсолютом.
In the article, issues of historical integrity of the name «philosophy», of meaningful boundaries of
the history of European philosophy, as well as of relationship between philosophy and a philosopher 's
extraphilosophical experience are treated. A definition of philosophy as a philosopher 's practice of life
is given. History of philosophy is construed as: 1) a synthesis of «theory» with «history» by means of
«theory» itself; 2) a synthesis of «theory» with «history» by means of «history» itself; and 3) a synthesis
of «theory» and «history» by means of synthesis itself. General philosophical consequences of: 1) the
original experiential givenness of thing; and 2) presence of manifold philosophical doctrines and
differences in philosophical conception of the world are shown. Eventually, philosophy is interpreted as
a result of comprehension of the extraphilosophical experience of symbolic meeting with the Absolute.
