Імануїл Кант належав до тих філософів, чий розум намагався упорядкувати хаос буття в філософській системі, його філософія як система мусила протиставити геніальним прозрінням скептиків свою впорядкованість і самообгрунтованість, а догматикам — певність та здатність до саморозвитку на основі принципів. Така система не могла не бути критичною.
