Abstract:
Спробам з'ясувати теоретичне значення та роль в історії філософії релігійної філософії загалом, і поняття віри розуму зокрема, вже більше ста років. Першою спробою була монографія Ернста Лааса "Місцеположення Канта в історії конфлікту між вірою та знанням". У цій роботі лише підіймається й окреслюється проблема визначення того місця, яке Кант посів у вирішенні старого конфлікту між вірою і знанням. Але автор влучно вказав на те, що конфлікт знання і віри протягом всієї історії європейської філософії був однією з наскрізних ліній, в якій Канту належить особливе місце. Уся ця історико-філософська тема виражається одним питанням: як знання, тобто філософія, співвідноситься із абсолютно суперечливою знанню вірою? Віру до Канта сприймали як дещо зовнішнє щодо філософії, як свого роду систему додаткових "істин віри", що походять з Одкровення, тобто з надприродного. Своє ставлення філософія визначала, виходячи з чужорідності віри і знання. І відповідно до цього, філософи приставали до одної з трьох позицій у конфлікті: або повна відмова від віри, або повне прийняття істин віри, або дещо помірковане намагання примирити віру і знання.
