Abstract:
У статті досліджено класичну модель кінематографічної репрезентації історичної травми на
прикладі фільму «Список Шиндлера» Стівена Спілберга. Автор пропонує поглянути на стрічку не
як на випадок хибної репрезентації, а як наприклад представлення в межах зображального режиму,
наділеного власними репрезентаційними потенціями.