"Щоб невимовність, велику, як вічність, передати словами...". Проблема поетичного та людського покликання у романі Г. Броха "Смерть Вергілія"

Abstract
У статті йдеться про вічну й завжди актуальну проблему творця і творіння, порушену австрійським письменником першої половини ХХ століття Германом Брохом у романі "Смерть Вергілія". Брох дає власну інтерпретацію наміру античного поета наприкінці життя знищити свій найдовершеніший твір, один із вершинних зразків давньоримської літератури – "Енеїду", осмислюючи у такий спосіб його творчість (а також і свою) як прагнення до пізнання істини. Австрійський письменник, відповідно до власної теорії цінностей, акцентує на християнській складовій непростого рішення Вергілія, стверджуючи, що справжній обов’язок поета – не в служінні красі, а в тому, щоб "будити і йти на поміч". В одночасній присутності у творі античності, середньовіччя і сучасності народжуються нові сенси, пов’язані з проблемою поетичного та людського покликання. Також акцентовано увагу на творенні Брохом власного орфічного (вергіліївського) міфу, де через прагнення пізнання Вергілій прийшов до Бога-Спасителя, на процесі відмирання старих пріоритетів і народження нових у неосяжних глибинах душі античного поета, що болісно звільняється від орфізму й доєднується до найважливіших християнських цінностей – любові до людини, служіння, смирення, самозречення та милосердя.
The article deals with the eternal problem of the creator and his creation, raised by the Austrian writer of the first half of the twentieth century, Hermann Broch, in his majestic novel “The Death of Virgil”. Broch gives his own interpretation of the intention of the ancient poet at the end of his life to destroy his most perfect work, one of the glorious examples of ancient Roman literature – "The Aeneid", thus comprehending his work (as well as Broch his own) as a desire to know the truth. The Austrian writer, based on his own theory of values, insists on the Christian component of Virgil’s difficult decision, arguing that the poet’s real duty is not to serve beauty, but to "wake up and come to the rescue." In the simultaneous co-presence of antiquity, the Middle Ages, and modernity in the work, new meanings are born related to the problem of poetic and human vocation. The article focuses on Broch’s creation of his own Orphic (Virgil’s) myth, where Virgil came to God the Savior through the desire for knowledge, the process of the dying out of old priorities and the birth of new ones in the vast depths of the soul of the ancient poet, painfully freed from Orphism and joining the most important values: love for humanity, service, humility, self-denial, and mercy.
Description
Keywords
"тотальне зображення", "теорія цінностей", творець, творіння, пізнання, істина, краса, жертва, служіння, зречення, стаття, "total image", "value theory", creator, creation, knowledge, truth, beauty, sacrifice, service
Citation
Горідько Ю. Л. "Щоб невимовність, велику, як вічність, передати словами...". Проблема поетичного та людського покликання у романі Г. Броха "Смерть Вергілія" / Горідько Ю. Л. // Наукові записки НаУКМА. Літературознавство. - 2022. - Т. 3. - С. 75-81. - https://doi.org/10.18523/2618-0537.2022.3.75-81
Collections