Казання Петра Могили "Крестъ Христа Спасителя и кождого человhка" як комунікативний та культурний феномен
Loading...
Date
2021
Authors
Орендарчук, Г.
Петькун, С.
Тома, Наталія
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У статті досліджено казання Петра Могили "Кресть Христа Спасителя и кождого человhка" як комунікативний феномен в проповідницькому дискурсі ХVII ст., зважаючи на адресантно-адресатний складник, комунікативну настанову, структуру тексту й виражальні засоби, ужиті проповідником з урахуванням особливостей сприйняття, розуміння та потрактування слухачами тексту проповіді. Унікальність цієї проповіді полягає в тому, що вона має не тільки релігійний зміст, а й сповнена глибокого філософського осмислення людського життя та є пам’яткою культури. Проаналізовано специфіку адресантності та адресатності і реалізації мовленнєвого впливу проповідника в казанні. Виявлено, що зміст тексту проповіді детермінований потребами віруючих, які задовольняє проповідник, з необхідністю впливу не тільки на інтелект, а й на емоції, волю і почуття слухацької аудиторії. Описуючи Христа як взірець терплячості й підкреслюючи необхідність наслідувати його приклад, Петро Могила говорив про "хрест кожної людини", що він є особливий, неповторний, індивідуальний, покладений саме на цю людину, а тому від неї вимагається й своя, особлива терплячість. Схарактеризовано особливості внутрішньої будови і зовнішньо-структурної організації проповіді, що обумовлено загальною природою ораторсько-проповідницького жанру як мовленнєвого виду діяльності, спрямованого на реципієнтів, що передбачає інтерактивність, діалогічність, функціональність у використанні виражальних засобів з метою впливу на слухачів. Незважаючи на те, що проповідь за способом взаємодії між комунікантами є мовленням монологічним і насправді не передбачає активної участі адресата в акті виголошення казання, структура казання має комунікативний характер – проповіді властивий внутрішній (іманентний) діалог. У структурі тексту проповіді є уявні діалоги зі слухачами з метою впливу на адресата, стимулювання уваги та інтенсифікації переконувального впливу промови; полемічні діалоги, спрямовані до релігійних опонентів та діалоги як спосіб переказування біблійних подій. Використання діалогів слугувало реалізації комунікативних цілей проповіді.
The article examines the sermon of Petro Mohyla "The Cross of Christ the Savior and Everyone" аs a communicative phenomena in the preaching discourse of the seventeenth century. Considering sender and addressable component, the communicative guideline, the structure of the text and the expressive means used by the preacher, the peculiarities of psychological perception, understanding and listening to the text of the sermon are taken into account. The uniqueness of this sermon is in the ability of having not only religious, but also deep phylosophical understanding of human life. The specificity of the addressability and addressable and realization of the speech influence of the preacher in the narration is analyzed. It is revealed that the content of the text of the sermon is determined by the needs of the believers, which satisfies the preacher, with the need to influence not only upon the intellect, but also the emotions, wishes and feelings of the listening audience. Describing Christ as a model of patience and emphasizing the need to follow his example, P. Mohyla told us about the "cross of each person" that he is special, unique, individual, entrusted to this person, and therefore, it requires its own, special patience. Features of the internal and external structure of the sermon are characterized. The article deals with the artistic and stylistic peculiarities of sermon due to the general nature of the oratoricalpreaching genre as a speech activity aimed at recipients, which involves interactivity, dialogue and functionality in the use of expressive means for the purpose of influencing the listeners. Despite the fact that the sermon as the method of communication between communicants is monologue broadcasting and does not in fact involve the active participation of the addressee in the act of proclamation, the narrative structure has a communicative character - the sermon is inherent in the internal (immanent) dialogue. In the structure of the text sermon there are simulated dialogs with listeners for the purpose of psychological impact on the addressee, stimulating attention and intensifying the persuasive influence of speech; polemical dialogues aimed at religious opponents and dialogue as a way of retelling biblical events. The use of dialogues served the implementation of the communicative purposes of the sermon.
The article examines the sermon of Petro Mohyla "The Cross of Christ the Savior and Everyone" аs a communicative phenomena in the preaching discourse of the seventeenth century. Considering sender and addressable component, the communicative guideline, the structure of the text and the expressive means used by the preacher, the peculiarities of psychological perception, understanding and listening to the text of the sermon are taken into account. The uniqueness of this sermon is in the ability of having not only religious, but also deep phylosophical understanding of human life. The specificity of the addressability and addressable and realization of the speech influence of the preacher in the narration is analyzed. It is revealed that the content of the text of the sermon is determined by the needs of the believers, which satisfies the preacher, with the need to influence not only upon the intellect, but also the emotions, wishes and feelings of the listening audience. Describing Christ as a model of patience and emphasizing the need to follow his example, P. Mohyla told us about the "cross of each person" that he is special, unique, individual, entrusted to this person, and therefore, it requires its own, special patience. Features of the internal and external structure of the sermon are characterized. The article deals with the artistic and stylistic peculiarities of sermon due to the general nature of the oratoricalpreaching genre as a speech activity aimed at recipients, which involves interactivity, dialogue and functionality in the use of expressive means for the purpose of influencing the listeners. Despite the fact that the sermon as the method of communication between communicants is monologue broadcasting and does not in fact involve the active participation of the addressee in the act of proclamation, the narrative structure has a communicative character - the sermon is inherent in the internal (immanent) dialogue. In the structure of the text sermon there are simulated dialogs with listeners for the purpose of psychological impact on the addressee, stimulating attention and intensifying the persuasive influence of speech; polemical dialogues aimed at religious opponents and dialogue as a way of retelling biblical events. The use of dialogues served the implementation of the communicative purposes of the sermon.
Description
Keywords
Петро Могила, проповідь "Крестъ Христа Спасителя и кождого человhка", комунікативний вимір, проповідницький дискурс ХVII ст. як феномен культури, символічне виробництво та обмін, стаття, Petro Mohyla, Sermon "The Cross of Christ the Savior and Everyone", Communication, Preaching discourse of the Seventeenth Century as the Cultural Phenomena
Citation
Орендарчук Г. О. Казання Петра Могили "Крестъ Христа Спасителя и кождого человhка" як комунікативний та культурний феномен / Г. О. Орендарчук, С. М. Петькун, Н. М. Тома // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. - 2021. - Вип. 1 (89). - С. 46-56. - https://doi.org/10.35433/PhilosophicalSciences.1(89).2021.46-56