eKMAIR

Зиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість

Show simple item record

dc.contributor.author Менжулін, Вадим
dc.date.accessioned 2021-11-26T02:20:23Z
dc.date.available 2021-11-26T02:20:23Z
dc.date.issued 2021
dc.identifier.citation Менжулін В. І. Зиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість / Менжулін В. І. // Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. - 2021. - Т. 8. - С. 25-37. uk_UA
dc.identifier.uri https://doi.org/10.18523/2617-1678.2021.8.25-37
dc.identifier.uri http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/21682
dc.description.abstract Між психоаналізом Зиґмунда Фрейда та аналітичною психологією Карла Ґустава Юнґа існує чимало відмінностей, і деякі з них є надзвичайно важливими. Дуже поширеною є думка, згідно з якою одним із найнаочніших прикладів цього ідейного протистояння можуть слугувати Фрейдові та Юнґові погляди стосовно міфології. Прихильники цієї точки зору вважають, що К. Юнґ значно більше цікавився міфологічною проблематикою і його теорія міфу виявилася набагато глибшою і розвиненішою, ніж Фрейдова. Зокрема зазначають, що З. Фрейд був зосереджений виключно на розвитку психіки індивіда, тоді як К. Юнґ нібито дійшов справжніх витоків міфотворчості у колективному несвідомому, що є осадом величезного історичного досвіду людства. У статті показано, що такі твердження відображають не реальний стан справ, а точку зору, яку після свого розриву із З. Фрейдом поширював К. Юнґ. Насправді засновник психоаналізу теж мав стійкий і глибокий інтерес до міфології. Проявом цього стало формування психоаналітики міфу – специфічного напряму досліджень, до якого у перші роки існування психоаналітичного руху долучилася ціла низка його перших представників, зокрема Франц Риклін, Карл Абрагам, Ото Ранк, Ернест Джонс та власне К. Юнґ. Принципово, що З. Фрейд та К. Юнґ, як до, так і після розриву, що відбувся у 1913 р., були та назавжди залишилися прихильниками розгляду людини й культури крізь призму низки тогочасних біологічних концепцій. Ідеться про принцип успадкування набутих властивостей (ламаркізм) та ідею, що онтогенез є рекапітуляцією філогенезу ("біогенетичний закон"). Відповідно до ламаркістсько-біогенетичних припущень, як Фрейд, так і Юнґ знаходили витоки міфології у колективному історичному досвіді людства. У статті продемонстровано, що образ Едіпа і пов’язані з ним мотиви інцесту та батьковбивства відіграють у Фрейдовій (та фрейдистській) моделі міфотворчості майже таку саму роль, як і архетипи колективного несвідомого у концепції міфу К. Юнґа та його послідовників. uk_UA
dc.description.abstract Sigmund Freud’s psychoanalysis and Carl Gustav Jung’s analytical psychology are different in many ways and some of their differences are extremely crucial. It is widely believed that one of the most obvious examples of this intellectual confrontation is the difference between Freud’s and Jung’s views on mythology. Proponents of this view believe that Jung was much more interested in mythological issues and his theory of myth became much deeper and more developed than Freud’s one. In particular, it is believed that Freud focused exclusively on the individual’s psyche, while Jung allegedly reached the true origins of mythmaking in the collective unconscious, which is the sediment of the vast historical experience of mankind. The article shows that such statements do not reflect the real situation but just the point of view, which Jung began to spread after his break-up with Freud. In fact, the founder of psychoanalysis had a steady and deep interest in mythology. The manifestation of this interest was the formation of "psycho-analytics" of myth – a specific area of research, which in the early years of the psychoanalytic movement was joined by several first psychoanalysts, including Franz Riklin, Karl Abraham, Otto Rank, Ernest Jones, and Jung himself. It is essential that both Freud and Jung, before and after the break-up in 1913, have been and remain the supporters of the consideration of a man and culture through the prism of certain biological concepts of that time. Those are the principle of inheritance of acquired properties (Lamarckism) and the idea that ontogenesis recapitulates phylogeny ("biogenetic law"). Based on Lamarckian-biogenetic assumptions, both Freud and Jung saw the origins of mythology in the collective historical experience of mankind. The article demonstrates that the image of Oedipus and the associated motives of incest and parricide play almost the same role in Freud’s (and Freudian) model of mythmaking as the archetypes of the collective unconscious in Jung’s (and Jungian) concept of myth. en
dc.language.iso uk uk_UA
dc.subject Зиґмунд Фрейд uk_UA
dc.subject Карл Ґустав Юнґ uk_UA
dc.subject ламаркізм uk_UA
dc.subject біогенетичний закон uk_UA
dc.subject міф uk_UA
dc.subject міфологія uk_UA
dc.subject несвідоме uk_UA
dc.subject архетипи колективного несвідомого uk_UA
dc.subject стаття uk_UA
dc.subject Sigmund Freud en
dc.subject Carl Gustav Jung en
dc.subject Lamarckism en
dc.subject biogenetic law en
dc.subject myth en
dc.subject mythology en
dc.subject unconscious en
dc.subject archetypes of the collective unconscious en
dc.title Зиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість uk_UA
dc.title.alternative Sigmund Freud and Carl Jung on Myths and Archetypes of the Collective Unconscious: Unnoticed Similarity en
dc.type Article uk_UA
dc.status first published uk_UA
dc.relation.source Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. uk_UA


Files in this item

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record

Search DSpace


Browse

My Account

Statistics