Abstract:
У XX ст. в українській гуманітарній науці постали дві унікальні особистості – Агатангел Кримський (1971-1942) та Омелян Пріцак (1919-2006), котрих об'єднав цілий ряд спільних характеристик. Це одне і те саме покликання – наука; основна наукова спеціальність – сходознавство; спільні особистісні якості – системність, послідовність, цілеспрямованість і дипломатичність; схожі види діяльності – від кабінетної праці вченого до науково-організаційної роботи національного масштабу. Доля визначила їх взаємовідносини "вчитель-учень", а державно-історичні обставини спричинили не лише їх безпосереднє знайомство, але й науково-творче спілкування (хоча й короткотривале), яке в свою чергу сприяло неперервності української сходознавчої науки. Крім того, і Агатангела Кримського, і Омеляна Пріцака з повним правом можна назвати універсальними вченими світової та української науки, що здійснили видатний внесок у декілька наукових галузей, зокрема в орієнталістику, лінгвістику, філологію, історію.
