У статті йдеться про філософію Мирослава Поповича в контексті провідних тенденцій
сучасної філософії, зокрема проаналізовані основні ідеї його філософських творів у світлі комунікативного повороту, філософії дискурсу, актуалізації практичної філософії та етики. Стаття
розкриває багатовимірну наукову, громадську і публіцистичну діяльність філософа, у якій свобода – основна цінність, а прагнення істини – фундаментальна чеснота науковця. У тексті наголошено, що Мирослав Володимирович був відкритою, толерантною і діалогічною людиною, життя
якого спрямоване на досягнення порозуміння з людьми і злагоди в суспільстві. Без його творчого
внеску не можна уявити сучасну філософію і соціально-гуманітарні науки в Україні, громадсько-політичну сферу українського суспільства і повсякденне життя українців. Висновком статті
є твердження: "Бути людиною" для Мирослава Поповича – це не запитання, не констатація,
це – моральний імператив, яким керувався насамперед він сам. "Бути людиною" – це й заповіт
великого філософа.
The article focuses on philosophy of Myroslav Popovych in the context of the key trends of
today’s philosophy. In particular, Yermolenko analyzes key ideas of Popovych’s philosophic texts in the
light of communicative turn, discourse philosophy, revival of practical philosophy and ethics. The article
focuses on his multi-faceted research, civic and public intellectual’s activity, in which he always considered freedom as the major value and truth aspiration as researcher’s major virtue. The text underlines that
Myroslav Popovych was an open, tolerant and dialogue-oriented personality, aiming at achieving mutual
understanding with people and in the society. It is impossible to imagine Ukraine’s contemporary philosophy and science, its civil society as well as everyday life of Ukrainian society without his work and
heritage. The article concludes that "Being Human" is, for Popovych, not a question or a statement, but
a moral imperative, which he himself followed. "Being Human" is a testament of this great philosopher.
