Філософські репрезентації самості в епосі Гомера та фантасмагоричній поемі Данте
Loading...
Date
2021
Authors
Лютий, Тарас
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Стаття є спробою філософської інтерпретації художнього тексту. Її завдання полягає у виявленні принципів людської самості, що представлені в класичній літературі: в Гомеровій "Іліаді" й "Одиссеї" та "Божественній комедії" Данте. Розгляд передбачає виокремлення архетипової оповідної структури, до якої застосовано модель розвитку людини з трьома складовими (індивід, особа, особистість). Простежено відповідність героїв творів цій типології, яка є не остаточним мірилом людини, а нагадує "ідеальні типи" за Максом Вебером. Проаналізовано динаміку розвою внутрішнього світу людини, що відповідає сюжетові подорожі. Тобто не мандрам у просторі, а внутрішньому шляху, який долає людина у поступовому самоусвідомленні. З’ясовано, що твори Гомера і Данте можна інтерпретувати як такі, що не передбачають розвиненої та незалежної особистості. З іншого боку, персонажі демонструють ключові фактори змін, які відбуваються всередині того, хто формує в собі риси самодостатності. В дослідженні вдалося сконструювати психологічну мапу, що дає змогу окреслити не сталий тип, а радше різні горизонти особистості. Виявлено виразні людські прагнення бути творцем самості. Проте такі спонукання передбачають не тільки низку самовільних виявів, а й встановлення міри для себе. Спочатку ці наміри здійснюються без самозаглиблення, рефлексії та самооцінки. Адже нестримна й неврівноважена людська вдача тривалий час залишається підпорядкованою вищим (божественним) силам і суттєво обмежується ними. Втім, людина врешті приходить до потреби самопізнання і встановлює баланс між своїми розсудливими та несвідомими проявами. Вийти з кола самозабуття їй вдається через подолання різних форм відчуженості, відлюдництва, нарцисизму, суперечності в собі, недбалості, зарозумілості. Самовладання досягається правдивістю про себе, доланням страху, розпізнаванням дії спокуси та природи пристрасті. Розкривається і людська налаштованість до Іншого, що можлива завдяки свободі та любові як кардинальним проявам активної складової самості.
The article is an attempt at a philosophical interpretation of the literary text. Its task is to identify the principles of the human self, which are presented in classical literature, in Homer’s "Iliad" and "Odyssey" and Dante’s "Divine Comedy”" The study provides an analysis of the archetypal narrative structure to which the model of human development with three components (individual, person, personality) is applied. The correspondence of the heroes to this typology, which is not the final measure of the human, but resembles the "ideal types" according to Max Weber, has been traced in the research. The dynamics of the development of the inner world of a human being, which corresponds to the plot of the journey, is analyzed. That is not a journey only in physical space, but an inner path too that a person overcomes in a gradual process of self-awareness. It has been found that the works of Homer and Dante can be interpreted as not implying a developed and independent personality. On the other hand, the characters demonstrate the key factors of change that occur within the one who forms the traits of self-sufficiency. The study succeeds in constructing a psychological map that allows outlining not a stable type, but rather different personality horizons. There are certain human aspirations of the man to be the creator of the self. However, such motivations involve not only a number of arbitrary manifestations of human beings but also the establishment of a measure for themselves. Initially, these intentions are carried out without self-absorption, reflection, and self-assessment. After all, unrestrained and unbalanced human temperament for a long time remains subject to higher (divine) forces and is significantly limited by this supreme power. Nevertheless, a human eventually comes to the need for self-knowledge and establishes a balance between rational and unconscious manifestations. People succeed in getting out of the circle of self-forgetfulness by overcoming various forms of alienation, loneliness, narcissism, self-contradiction, negligence, arrogance. Self-control is achieved by truth about oneself, overcoming fear, recognizing the effects of temptation and passion. The human attitude to the Other becomes possible due to freedom and love as cardinal manifestations of the active component of the self.
The article is an attempt at a philosophical interpretation of the literary text. Its task is to identify the principles of the human self, which are presented in classical literature, in Homer’s "Iliad" and "Odyssey" and Dante’s "Divine Comedy”" The study provides an analysis of the archetypal narrative structure to which the model of human development with three components (individual, person, personality) is applied. The correspondence of the heroes to this typology, which is not the final measure of the human, but resembles the "ideal types" according to Max Weber, has been traced in the research. The dynamics of the development of the inner world of a human being, which corresponds to the plot of the journey, is analyzed. That is not a journey only in physical space, but an inner path too that a person overcomes in a gradual process of self-awareness. It has been found that the works of Homer and Dante can be interpreted as not implying a developed and independent personality. On the other hand, the characters demonstrate the key factors of change that occur within the one who forms the traits of self-sufficiency. The study succeeds in constructing a psychological map that allows outlining not a stable type, but rather different personality horizons. There are certain human aspirations of the man to be the creator of the self. However, such motivations involve not only a number of arbitrary manifestations of human beings but also the establishment of a measure for themselves. Initially, these intentions are carried out without self-absorption, reflection, and self-assessment. After all, unrestrained and unbalanced human temperament for a long time remains subject to higher (divine) forces and is significantly limited by this supreme power. Nevertheless, a human eventually comes to the need for self-knowledge and establishes a balance between rational and unconscious manifestations. People succeed in getting out of the circle of self-forgetfulness by overcoming various forms of alienation, loneliness, narcissism, self-contradiction, negligence, arrogance. Self-control is achieved by truth about oneself, overcoming fear, recognizing the effects of temptation and passion. The human attitude to the Other becomes possible due to freedom and love as cardinal manifestations of the active component of the self.
Description
Keywords
самість, індивід, особа, особистість, архетип шляху, стаття, self, individua, person, personality, the archetype of the way
Citation
Лютий Т. В. Філософські репрезентації самості в епосі Гомера та фантасмагоричній поемі Данте / Лютий Т. В. // Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. - 2021. - Т. 7. - С. 78-89. - https://doi.org/10.18523/2617-1678.2021.7.78-89