Концепти як конфігурації та кластери контекстів: дискурс-аналіз і політична концептологія

Abstract

Стаття присвячена розгляду політологічних концептів як конфігурацій контекстів у значенні вузлових категорій, в яких втілюється комбінація властивостей і спосіб інтерпретації подій та явищ, в конкретний історичний період. У статті до- водиться, що концепти можуть бути не лише відображенням, але й інструментом впорядкування-кластеризації, тобто на- сиченого в смисловому плані поєднання суспільно-політичних контекстів, завдяки чому концепти можуть відігравати роль кластерів контекстів. Таке розуміння концептів дозволяє кри- тично розглянути виділені Ф. Беренскеттером напрями дослі- дження концептів, серед яких політико-критичний, що засно- ваний на підходах і працях М. Фуко, практично не відрізняється від основних методологічних засад напрямів дискурс-аналізу (за тим же М. Фуко зокрема), а два інших – історичний напрям аналізу концептів та науковий, також місять у собі виразні компоненти підходів та технік дискурс-аналізу.

This articles deals with political science concepts on a methodological level as configurations of contexts which means that they can be seen as nods in a network of different categories that provide a certain way to interpret historical and political events in a given temporal dimension. This article also states that concepts are not simply reflections of contexts since they serve as tools of active structuring of contexts. It means that concepts can unite different social and political contexts in a meaningful way and thus serve as clusters of contexts. This understanding of concepts enables a brief critical discussion of approaches to the analysis and studies of concepts. The three approaches to concepts analysis developed by F. Bereskoetter are discussed in a framework of discourse analysis. Out of three approaches, the political(critical) approach is evidently related to (and not very much different from) the discourse analysis developed by M. Foucault, whose methodology rests upon a dictum that language is power. Two other approaches – historical and scientific – also contain a number of features that can be interpreted as those belonging to different discourse-analytical approaches even though their discursive nature is less evident.