У статті проаналізовано підходи міжнародних судів (Міжнародного суду ООН, Міжнародного
кримінального суду, міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc та гібридних Надзвичайних
палат у судах Камбоджі) до критеріїв ідентифікації груп, захищених Конвенцією про запобігання
злочину геноциду та покарання за нього. Зокрема, розглянуто ставлення цих судів до дихотомічних
підходів до ідентифікації групи: позитивного/негативного та об’єктивного/суб’єктивного. Окрім
того, досліджено підходи міжнародних судів до тлумачення сталості та мобільності як можливих
критеріїв для розгляду групи захищеною в контексті Конвенції.
Важливе місце в статті відведено пошуку алгоритмів ідентифікації захищених груп міжнародними судами та взаємодоповнювальних стратегій використання різних підходів до такої ідентифікації. У статті вказано на те, що визначення належності до групи є контекстуальною обставиною
злочину геноциду. Стверджується, що, через варіабельність підходів і стратегій, що використовуються міжнародними судами для ідентифікації груп, таку належність можна розглядати як "вікно
можливостей" для контекстуального прочитання міжнародного кримінального права.
The article analyzes the approaches of international courts (the UN International Court of Justice,
International Criminal Court, International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia, International
Criminal Tribunal for Rwanda and hybrid Extraordinary Chambers in the Courts of Cambodia) to the criteria
for defining genocide groups. The article emphasizes that the definition of belonging to a group is a
contextual circumstance (contextual element) of the crime of genocide. In particular, the paper studies how
the international courts applied positive/negative and objective/subjective identification strategies to
conclude that certain groups constitute those protected by the Genocide Convention or the statutes of the
international criminal courts. In addition, the article deals with the problem of the stability and mobility of
the groups and the ways these characteristics help the international courts to apply the Convention.
The article focuses on a search for algorithms that allow international courts to identify genocide groups.
It stresses that the international criminal courts have not demonstrated consistency in their assessment of the
definition of the groups. Neither have they showed the synchronized understanding of the approaches
(objective/subjective, positive/negative, stable/mobile) to be used for the identification of these groups.
Therefore, it is further argued that, due to the variability of approaches and strategies used by international
courts to identify genocide groups, belonging to the group is a window of opportunity for a contextual
reading of international criminal law.
