У нарисі прокоментовано взаємну кореляцію таких наукових галузей, як археологія та історія,
в контексті культури. Проаналізовано історичну культурологію, чи то cultural history, та перекинуто місток до аналогічного напряму в контексті старожитностей – культуральної археології. Відправними працями для цього обрано творчий доробок фахівця з археології, історії культури, гомерівських студій, індоєвропеїстики та порівняльного мовознавства – Льва Самуїловича Клейна,
а сам матеріал, по суті, написано з нагоди роковин смерті цього видатного дослідника.
На базі коментарів Л. Клейна обґрунтовано нагальну потребу дисциплінарного відмежування
археології від історії (що досліджує поодинокі, непересічні випадки та події, але не повсякдення).
Прокоментовано методологічну паралель археології до криміналістики тощо. З останньою можна
пов’язати і специфіку історичної культурології, для чого автор цього дослідження звернувся до аргументів А. Флієра, згідно з якими cultural (pre-)history так само вивчає культурні уламки. Сама
культура не є предметом дослідження культуральної праісторії, та натомість постає матеріалізованою ("урічовленою") формою втілення суспільної свідомості, яку ця галузь наразі й вивчає.
Up to nowadays, archaeology is considered to be a "history assistant", tied to the linked aim and subject
field, and the ancientries themselves are mostly just catalogued and typologized. It was obvious to Professor
Leo Klein that ancient culture should be studied not by archaeology, requiring a fundamentally different
methodology. Unfortunately, in November 2019, this outstanding researcher stopped his creative path,
leaving behind many wise observations. This essay in memory of Lev Samuilovich substantiates his
methodological observations around archaeology, history and culture.
While traditional history is based on written evidences and is interested in individual events, the
archaeologist analyzes the exact circumstances under which and how these events occurred. In particular,
the comparison of archaeology with criminology is accurate. Similarly, historical culturology deals with
"clues": it analyzes cultural fragments, layered in time and space echoes of the former everyday life,
disassembling which, tries to carry out a certain reconstruction – not of the material component, but rather
of information. For cultural (pre-)history, culture appears as a materialized ("objected") form of the mass
consciousness embodiment.
Leo Klein certainly accepted the fundamental role of the theory of culture and just distinguished it from
the very concept of “culturology”, which as of the mid-nineties he considered as an artificial fiction.
However, in the twenty years later texts we do not find such statements. In a broader context, the researcher
dreamed of a disciplines ensemble capable of shedding light on various aspects of the past through a natural
experience exchange. The ideal embodiment of which the professor considered to be a single institutional
department: the Faculty of Anthropology, where the Archaeology Department would be adjacent to the
Departments of Anthropology, Ethnography, Cultural Studies, Museum Studies, Primitive and Ancient Art,
Theoretical Linguistics, Historical Geography, etc.
