Abstract:
Соціально-економічний розвиток і конкурентоспроможність держав неможливо забезпечити без ефективної системи прогнозування та стратегічного планування. Це ставить
перед Україною нові виклики: щодо необхідності науково обґрунтованого передбачення
і врахування загальносвітових тенденцій розвитку суспільства й економіки, розуміння і
використання регіональних переваг та перспектив у загальносвітовому вимірі.
Актуальні завдання державної політики у сфері реалізації новітньої моделі публічного управління полягають, з одного боку, у збереженні та нарощуванні економічного
потенціалу та досягнень, з другого – в ініціюванні трансформаційних процесів щодо
зростання якості людського капіталу для забезпечення високотехнологічного та інноваційного розвитку суспільства в умовах децентралізації влади. З огляду на зазначене
в управлінському середовищі актуалізується питання щодо зростання рівня складності
управлінських процесів та викликів, що з ним пов’язані. Динаміка процесу децентралізації невпинно прискорюється, тому перед органами державної влади, підприємствами,
установами й організаціями постійно виникає дилема узгодження нових і традиційних
методів розвитку з використанням підходів та принципів стратегічного управління.
