Abstract:
Складність розуміння реконструкції історико-культурних процесів як приватного варіанту загальної закономірності для процесів розвитку давньоземлеробських суспільств, що тривали в Південно-Східній Європі, безпосередньо пов'язана з величезною плутаниною в термінологічному апараті, який використовують діючі археологи. Всі з них, так чи інакше, застосовують терміни "історико-культурна спільність", "етнокультурна спільність", "археологічна культура", "лінія культурного розвитку" й багато інших подібних термінів. При цьому, більшість дослідників навіть не переймаються питанням, яку історичну конфігурацію вони прагнуть відобразити. Яскравим прикладом подібного є виокремлення у межах Трипільсько-Кукутенскої спільності (ТКС) двох "культур": СТК і ЗТК (східно-трипільської і західно-трипільської), які, насправді, самі по собі є культурними спільностями, а з етносоціальної точки зору так само підлягають членуванню.
