Abstract:
Дуже своєрідним і потужним модусом фантазування виглядає (пізній) соцреалізм. І не "надто рано", і не "запізно", й не "вчасно" – а "завчасно і завжди невчасно". Загалом, соцреалістичний модус фантазування перетягує (уявне) майбутнє в теперішнє. Ми начебто вже опиняємось у здійсненій утопії тут і тепер. Завчасно. І, начебто, утопія має тягнути у світле майбуття.
