This article is a multidisciplinary analysis of the Russian Federation’s exploitation of legal systems,
both international and domestic, to pervert arbitration efforts in Ukraine. This short study seeks to
address challenges in moving forward with future mediation efforts and asserts that the Russian
Federation exploits Minsk II to contain and subdue Ukraine. Simultaneously, Russia overtly
disassociates itself with its manufactured conflict in Donbas while covertly maintaining a violent
stalemate in the region. It deceptively supports these arbitration efforts to satisfy international
stakeholders, but has weaponized the process to achieve impunity in pursuit of greater geopolitical
objectives and violations of Ukrainian sovereignty. This article offers an overview of the emerging
concept of Malign Legal Operations, a notion which is colloquially known as lawfare. It highlights the
Russian Federation’s use of this strategy to achieve impunity within a revisionist approach to the rule
of law. Furthermore, it summarizes peacebuilding efforts in the Russo-Ukrainian war from the
perspective of malign legal operations and assess Minsk II to be a trap used to reduce violence in the
region on the Kremlin’s terms by creating a "frozen conflict" in the likeness of South Ossetia, Abkhazia,
and Transnistria. This article asserts that the Ukrainian law "On Special Self-Governance Procedure
in Separate Regions of Donetsk and Luhansk Oblasts" is, de facto, the legal implementation of the
Minsk Agreement without the accord being referenced by-name in the law. This fact, inter alia, serves
Moscow by legally containing Ukraine and forcing a situation whereby the Kremlin’s objectives are
pursued by Ukraine’s genuine and sincere desire to bring about peace in a conflict that was manufactured
by the Russian Federation.
Ця стаття є багатодисциплінарним аналізом використання Російською Федерацією (далі – РФ)
правових систем, як міжнародної, так і національної, для саботування зусиль, спрямованих на пошук
правових рішень щодо конфлікту в Україні. Метою цього короткого дослідження є пошук відповідей
стосовно майбутніх зусиль щодо медіації та їхнього прогресу. Зокрема, авторка стверджує, що РФ
використовує Мінські угоди (далі – Мінськ ІІ) для стримування та підкорення України. Водночас
Росія відкрито дисоціюється (відмежовується) від штучно створеного та підтримуваного нею конфлікту на Донбасі, приховуючи свою участь у підігріванні конфліктного клімату в регіоні. Росія
оманливо підтримує зусилля міжнародних партнерів, спрямовані на врегулювання конфлікту, перетворивши процес на зброю, щоб запобігти покаранню та досягти більш вигідних геополітичних переваг ціною українського суверенітету. У статті запропоновано огляд зароджуваної концепції злочинних правових операцій, поняття, відомого як "правова війна". Наголошено на тому, що РФ
вдається до цієї стратегії з метою запобігання покаранню, використовуючи ревізіоністський підхід
до верховенства права. Також підсумовано зусилля, спрямовані на досягнення миру в російськоукраїнській війні, з погляду злочинних правових операцій та запропоновано розглядати Мінськ ІІ як
пастку: з одного боку, відбувається зменшення жорстоких дій у регіоні на умовах Кремля, а з іншого – створюється "заморожений конфлікт" на кшталт Південної Осетії, Абхазії та Придністров’я.
Авторка вважає, що Закон України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих
регіонах Донецької та Луганської областей" є де-факто імплементацією Мінська ІІ без прямого посилання на угоду. Москва робить це для того, щоб стримувати Україну в правовому полі та нав’язувати ситуацію, в якій Кремль досягає своєї мети, використовуючи щире прагнення України досягти
миру у штучно створеному РФ конфлікті.
