У цій статті через аналіз творів Дмитра Богдашевського (архієпископа Василія, 1861–1933),
знаного професора і ректора Київської духовної академії початку ХХ ст., висвітлено богословську
апологетику чуда і надприродного в біблійному наративі. Встановлено, що в позиції київського
дослідника реалізовано синтез філософсько-гносеологічних, біблійно-герменевтичних, церковно-догматичних і релігійно-практичних компонентів. Особливу увагу приділено своєрідній релігійній феноменології та релігійній праксеології чудесного в Євангелії. З’ясовано, що Д. Богдашевський запропонував феноменологічну класифікацію форм сприйняття чудесної події в актах життєвого досвіду,
через певні структури релігійної свідомості, передусім переживання чудесного та переживання
зустрічі з Абсолютом. Гносеологічний засновок апологетичних міркувань Богдашевського про сприйняття чудесного в Біблії – утвердження його узгодженості з людським розумом. Ця узгодженість
ґрунтується на акті релігійної віри, в якому відбувається сакральна раціоналізація чудесної події.
Така раціоналізація євангельських чудотворних актів об’єктивно протистоїть як первісним магічним, так і новітнім раціоналістичним (психологічним, соціологічним, моралістичним і науково-природничим) інтерпретаціям чудесного. Водночас автор показує певну вразливість київського апологета перед запереченням теологічної дискурсивності та виходом за її межі, до яких удаються його
раціоналістично налаштовані опоненти. Д. Богдашевський об’єктивно характеризує допущення
чуда як внутрішньо проблемний пізнавальний акт, що демонструє складність процесу людського
пізнання – одну з посутніх підстав виникнення та існування релігії. Тим самим показано, що Д. Богдашевський у своїх міркуваннях впритул наблизився до проблеми зіставлення наукового й позанаукового знання, раціонального та позараціонального компонентів пізнавального процесу.
In this article, the author carries on his research into works by Dmytro Bohdashevskyi (Archbishop
Vasilii, 1861–1933), the famous Professor and Rector of the Kyiv Theological Academy in the early 20th
century. The paper covers Dmytro Bohdashevskyi’s theological apologetics of the miracle and the supernatural in biblical narrative. It was established that Kyiv researcher realized the synthesis of epistemological, hermeneutic, dogmatic and religious-practical components in his position. Great attention is paid to his
peculiar religious phenomenology, epistemology and praxeology of the Gospel miracles. Bohdashevskyi
proposed a phenomenological representation of wonderful events in the acts of life experience. Religious
structures such as experiencing the miraculous and experiencing the meeting the Absolute play the most
important role. The epistemological basis of Bohdashevskyi ‘s reasoning about miracle in the Bible is the
affirmation of its coherence with the human mind. This coherence is based on the act of religious faith in
which a sacred rationalization of a miracle takes place. This way of rationalizing Gospel miracles objectively opposes both the primitive magical and the modern rationalistic (psychological, sociological, moralistic and scientific-natural) interpretations of the miraculous. However, the Kyiv apologist sometimes finds
himself vulnerable to denying the significance of the act of faith and moving beyond the theological discursiveness to which his rationalist-minded opponents resort. The researcher objectively describes the assumption of the miracle as an intrinsically problematic cognitive act, demonstrating the complexity of human
cognition as one of the underlying reasons for the emergence and existence of religion. In this way, D. Bohdashevskyi came very close to the comparison of scientific and extra-scientific knowledge, rational and
extra-rational components of cognitive process.
