Культурно-символічні картини світу як предмет власне філософської рефлексії у світлі проекту відтворення історії Європи в "картинно" увиразнених онтологіях
Loading...
Date
2019
Authors
Сватко, Юрій
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Стаття продовжує авторські дослідження довжиною у чверть століття з виокремлення культурно-історичних епох Європи на власне філософських засадах. Ідеться про використання феноменолого-діалектичного методу в рамках загальноплатонічного підходу до проблеми знання і розуміння, коли перше per se постає самоспіввіднесенням смислу – світом чистих ідей, а друге – втіленням знання на "іншому", відмінним від чистого знання "на величину розуму" його носія. Відтак будь-яка річ (пор. культурно-історичні епохи), взята у співвіднесенні з самою собою, як предмет знання, виявляється власною ідеєю. Співвіднесення ідеї з її розумним втіленням (образом) переміщує річ до "серединної" сфери розуміння. Саме тут конкретно-історичні усвідомлення типів згаданої ідеальності, втіленості й носійства дають змогу розглядати окремі епохи крізь призму "епохальних" онтологій. У цих актах розуміння філософія відповідає за любов до мудрості – синтезу знання і життя в його розумних поясненнях, історія – за усвідомлення буття в його невпинному становленні, культура – за картинно-особистісне увиразнення людської історії. Так виникає калейдоскоп картинно увиразнених онтологій – культурно-символічних картин світу, де епохи європейської історії наочно виокремлюються на власне смислових засадах. Такому філософському "малюванню" має передувати визначення поняття картин світу – надбання власне європейської думки. Задля цього автор на тлі категорій сутності, смислу, розуму, інтелігенції (свідомості), ейдосу, ідеї, символу, міфу та імені попередньо ідентифікує: Європу – як ідею облаштування життєвого простору під проводом особистості; історію – як становлення самоусвідомлюваного буття; особистість – як фактично втілену самосвідомість; культуру – як увиразнену міфологію людської особистості. Звідси – кінцеве визначення картини світу як історії, типологічно увиразненої в культурі.
The paper is taking up the original research, spanning now a quarter-century, on distinguishing European cultural-historical epochs using the philosophical toolset proper. It is about an application of the phenomenological dialectic methodology within the general Platonic approach to the problem of knowledge and understanding where the former per se turns into the self-correlation of sense (the realm of pure ideas), while the latter appears as an embodiment of knowledge over "the other", distinguished from pure knowledge "by a measure of reason" of its holder. Thus any thing (cf. cultural-historical epochs) considered in correlation with itself as a subject matter of knowledge, appears as its own idea. Correlation of an idea with its reasonable embodiment (image) transfers a thing into the "medial" domain of understanding. It is here that the particular historical comprehension of types for the above ideality, embodiment, and being a holder allows for considering epochs through the lens of ‘epochal’ ontologies. In such acts of understanding, philosophy is responsible for the love of wisdom as a synthesis of knowledge and life in its reasonable explanations, and history – for the comprehension of being in its continuous making, and culture – for the picturesquely personal expression of human history. Thus emerges a kaleidoscope of picturesquely expressed ontologies where various epochs in European history are explicitly distinguished upon sense-bearing grounds. This philosophical "depicting" shall be preceded by a definition of concept for world pictures as a European thought heritage proper. For this purpose, on the backdrop of such categories as essence, sense, reason, intelligence (consciousness), eidos, idea, symbol, myth, and name, the author is preliminarily identifying here: Europe – as the idea of arranging vital space under the guidance of personality; history – as a self-realizing being in the making; personality – as an actually embodied self-consciousness; culture – as an expressed mythology of human personality. Hence, the final definition of the world picture as history is typologically expressed in culture.
The paper is taking up the original research, spanning now a quarter-century, on distinguishing European cultural-historical epochs using the philosophical toolset proper. It is about an application of the phenomenological dialectic methodology within the general Platonic approach to the problem of knowledge and understanding where the former per se turns into the self-correlation of sense (the realm of pure ideas), while the latter appears as an embodiment of knowledge over "the other", distinguished from pure knowledge "by a measure of reason" of its holder. Thus any thing (cf. cultural-historical epochs) considered in correlation with itself as a subject matter of knowledge, appears as its own idea. Correlation of an idea with its reasonable embodiment (image) transfers a thing into the "medial" domain of understanding. It is here that the particular historical comprehension of types for the above ideality, embodiment, and being a holder allows for considering epochs through the lens of ‘epochal’ ontologies. In such acts of understanding, philosophy is responsible for the love of wisdom as a synthesis of knowledge and life in its reasonable explanations, and history – for the comprehension of being in its continuous making, and culture – for the picturesquely personal expression of human history. Thus emerges a kaleidoscope of picturesquely expressed ontologies where various epochs in European history are explicitly distinguished upon sense-bearing grounds. This philosophical "depicting" shall be preceded by a definition of concept for world pictures as a European thought heritage proper. For this purpose, on the backdrop of such categories as essence, sense, reason, intelligence (consciousness), eidos, idea, symbol, myth, and name, the author is preliminarily identifying here: Europe – as the idea of arranging vital space under the guidance of personality; history – as a self-realizing being in the making; personality – as an actually embodied self-consciousness; culture – as an expressed mythology of human personality. Hence, the final definition of the world picture as history is typologically expressed in culture.
Description
Keywords
культурно-символічні картини світу, знання, розуміння, ідея, символ, міф, особистість, історія, культура, Європа, Світ Людини, стаття, cultural-symbolic pictures of the world, knowledge, understanding, idea, symbol, myth, personality, history, culture, Europe, Human World, article
Citation
Сватко Ю. І. Культурно-символічні картини світу як предмет власне філософської рефлексії у світлі проекту відтворення історії Європи в "картинно" увиразнених онтологіях / Юрій Сватко // Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. - 2019. - Т. 4. - С. 40-57.