Ця стаття має подвійну мету. Передусім ідеться про реконструювання та критичний аналіз
аргументів, за допомогою яких у працях відомого сучасного французького філософа Квентіна
Меясу обґрунтовано ключову тезу його філософського проекту: "тільки контингентність необхідна". Ця теза означає для Меясу, що головною рисою абсолюту – реальності, що є незалежною
від мислення, – є можливість бути інакше. Це приводить Меясу до відкидання принципу достатньої підстави: ніщо не має підстави бути таким, яким є, і залишатися незмінним, навіть закони
природи. Відтворивши хід думки Меясу і вказавши на проблематичні місця в його аргументації,
автор намагається виявити певний специфічний тип раціональності, в межах якого розгортається думка Меясу. Ця раціональність, яку ми нині називаємо раціональністю не-Одного, має свої
обмеження. Однак вона може розглядатися як вагомий здобуток у справі протидії філософському скептицизму, що підважує раціональне осягнення світу як такого і відкриває шлях для різноманітних форм ірраціональності.
This article has a twofold aim. First, it attempts to reconstruct and critically analyze arguments
provided by Quentin Meillassoux, a contemporary French philosopher, for his central philosophical thesis: only contingency is necessary. By this thesis, Meillassoux means that the main property of the absolute – reality which is independent of thought – is a possibility to be otherwise. It leads Meillassoux to the
relinquishing of the principle of a sufficient reason. He argues that everything – even the laws of nature –
has no reason to be what it is or to preserve its identity and existence. Such an extreme statement, surprisingly, is a part of Meillassoux`s attempt to contest irrational fideism. Such fideism is legitimized by the
philosophical view which Meillassoux calls "correlationism". It is a model of all de-absolutizing philosophies which assert the inability of thought to know the thought-independent reality, thus undermining
the possibility of rational knowledge of the world. Secondly, this article aims to identify and make clear
a specific type of rationality in which Meillassoux elaborates his arguments. We call it the rationality of
non-One and try to show that it can propose an alternative to the classical Western rationality, structured
by the metaphor of the One. The rationality of non-One can be an essential tool in the intellectual defense
of rational knowledge when such a type of knowledge is questioned and undermined both by philosophical arguments of correlationism and by different forms of irrationalism. Such rationality presents a nonunifying form of rational thinking that avoids some controversial elements of Western reason. At the same
time, such rationality does not become irrational because it preserves the principle of non-contradiction
and tries to be consistent with scientific, especially mathematical, knowledge.
