Статтю присвячено розгляду російських кінематографічних рімейків класичних фільмів радянського часу, зроблених у пострадянських умовах. З'ясовуються причини цікавості пострадянського
суб'єкта до радянської спадщини, способи її опанування та/або привласнення, психоаналітичне підґрунтя зазначених процесів.
The article is devoted to examining some Russian post-soviet re-makes of classical soviet films.
The reasons of the interest to soviet heritage shown by the post-soviet subject are conjectured, as
well as his/her ways of appropriating it and investing in it, so to speak in psychoanalytic terms.
