Граматичні парадигми традиційно посідають чільне місце в описі граматичної системи
мови. Утім, в основі мовної парадигматики лежить ідея орієнтації на набір ідеалізованих
форм, які можна використовувати як найтиповіші зразки для описання граматичних явищ,
що реально існують у мові.
У межах цієї публікації здійснюється пошук принципів аналізу граматичної системи
арабської мови, спільних для західної арабістики й традиційної арабської лінгвістики. Одним із підходів, доцільних у цьому контекстів, є, на думку автора, використання умоглядних побудов для визначення теоретичних засад вищезазначених принципів.
Однак через те, що зазвичай наукові теорії вибудовуються для ідеальних об’єктів, необхідне розуміння кореляції цих об’єктів з явищами, що реально існують у мові.
Західна арабістика використовує для характеристики граматичних явищ арабської мови
готові парадигми, що склалися для опису європейських мов, насамперед латини, а арабська
лінгвістична традиція, у свою чергу, спирається на наявні в класичній арабській мові конкретні зразки граматичних явищ, при цьому обидві традиції широко використовують такий
поширений у логіці прийом, як судження за аналогією.
Але для нашого дослідження головним є те, що обидва вищенаведені підходи використовують ідеалізоване уявлення, що робить можливим універсалізований підхід до опису
граматичної системи мови. Як можна побачити, для універсалізації опису конкретного мовного явища ідеалізація є необхідною операцією.
На думку автора, одним з умоглядних методів, який доречно застосувати задля досягнення мети запропонованого дослідження, є феноменологічний метод, адже феноменологічні теорії застосовуються не тільки в гуманітарних науках, а й у фізиці й техніці, де феноменологічний метод дає можливість описати найбільш загальні спільні співвідношення між параметрами, чиї конкретні значення встановлюються за допомогою статистичних методів.
Автор доходить висновку, що часто в описах граматичних явищ арабської мови ми маємо справу з ідеалізованими об’єктами, чиї властивості визначаються рисами формальної
подібності, а отже, ці явища можуть бути описані за допомогою спекулятивних умовиводів,
що мають умоглядне походження.
Grammar paradigms traditionally occupy a leading place in the description of the grammatical
system of the language. Along with this, the basis of the language paradigmatic is the idea of targeting a set of idealized forms that can be used as the most typical patterns for describing grammatical phenomena that actually exist in the language.
Within this publication, the search for principles of analysis of the grammatical system of Arabic, common to Western Arabistics and traditional Arabic linguistics. One of the approaches that
is relevant in this context is, in the opinion of the author, the use of speculative constructions to
determine the theoretical bases of the above principles of a language. Moreover, usually the scientific theories are built for an idealized object, so the understanding of the correlation of these objects with real phenomenon existing in the language is necessary.
Western Arabic uses paradigms, designed for describing European languages, primarily the
Latin language, to characterize the grammatical phenomena of the Arabic language, and the Arabic linguistic tradition relies on specific patterns of grammatical phenomena present in classical
Arabic. At the same time, both traditions widely use such technique as judgment by analogy, well
known in logic. However, for our research, the main thing is that both of the above approaches
use an idealized representation that makes a universalized approach to the description of the
grammatical system of a language possible.
As we can see, to universalize the description of a specific linguistic phenomenon, idealization
is a necessary operation. According to the author, one of the speculative methods that it is expedient to use to achieve the goal of the proposed research is the phenomenological method.
Phenomenological theories are used not only in the humanities, but in physics and technology,
where this method makes it possible to describe the most common relationships between parameters, the specific meanings of which are established statistically. The author concludes that we
often deal with idealized descriptions of grammatical phenomena in Arabic objects whose properties are determined by similarity lines, by virtue of which these phenomena can be described with
the help of speculative inferences having speculative origin.
