John Herbinius (1633–1679) was a well-known Lutheran theologian
and writer. Living for a long time on the territory of the Polish-Lithuanian Commonwealth, he wrote a description of the religious caves of
Kyiv, which was published in 1675 in Jena. Plenty of popular cults of
Ruthenian spiritual life of the first half of the seventeenth century are
reflected in the book. It is important to underline that Herbinius did not
criticize the glorification and imitation of saints. He briefly mentioned
their post-mortem waiting role in the place of salvation and omitted the
Orthodox prayers to them. The great Orthodox mistake for Herbinius
was glorifying human and not Christ’s merits as a cause of sanctity and
miracle. This very important theological difference was, however, the
only one distinction that Herbinius saw between the Orthodox and
Protestant traditions of the veneration of saints. The veneration of relics was not criticized by John Herbinius either. On the contrary, relics
of Christ’s followers can and must be worshiped, through them God
performs miracles, the Protestant author believed. However, Herbinius
did not share the Orthodox idea of miraculous unperishability of the
saints’ remains in the Cave Monastery. Those remains, as he wrote, are
particularly damaged and particularly preserved because of the existing
ventilation system in the caves; the saints’ heads are oozing the oil as
a result of absorbing of the special air as well. Trying to provide these arguments, Herbinius aimed to deny the core of the Orthodox belief that
Kyiv relics preserved undamageed because of great merits and dignities
possessed by the Cave fathers in the eyes of God. Obviously, the very idea
of merits, earned by the monks due to their ascetic efforts, could have not
been accepted by the Protestant author. It strongly contradicted with his
confessional views and was unambiguously treated by him as idolatry.
Іоанн Гербіній (1633–1679) був відомим лютеранським богословом
і письменником. Живучи на території Речі Посполитої, він зробив опис
київських печер, який був опублікований 1675 році в Єні. В цій книзі
знайшло відображення багато популярних культів руського духовного
життя першої половини XVII століття. Важливо підкреслити, що Гербіній не критикував прославлення та імітацію святих. Він коротко згадав
про їхню посмертну роль, опустивши, однак, поширені у Православній
Церкві молитви до подвижників. На думку Гербінія, помилкою православних було прославлення людських вчинків (а не заслуг Христа)
і бачення у них причини святості та чуда. Однак ця дуже важлива богословська відмінність була єдиною різницею, яку Гербіній вказав між
православними та протестантськими традиціями шанування святих.
Шанування мощей також не критикувалося Гербінієм. Навпаки, протестантський автор вважає, що мощам послідовників Христа можна і
потрібно поклонятися, через них Бог виконує чудеса. Проте Гербіній
не поділяв православну ідею про чудесну нетлінність останків святих
в Печерському монастирі. Реліквії, як він писав, є частково зітлілими і
лише почасти збереженими через систему вентиляції в печерах; голови
святих мироточать внаслідок поглинання спеціального повітря. Наводячи ці аргументи, Гербіній, заперечує центральне місце православного
вчення, згідно з яким київські реліквії збереглися незруйнованими
через великі заслуги та гідності, якими володіли печерські отці в очах
Бога. Очевидно, що сама ідея заслуг, зароблених монахом завдяки своїм
подвижницьким зусиллям, не могла бути прийнята протестантським
автором. Це суперечило його конфесійним поглядам і однозначно розглядалося ним як ідолопоклонство.
