Мирослав Попович про людину в історії: фази розлому

Abstract

У статті розглядається творчість Мирослава Поповича, еволюція його філософських досліджень від філософії науки, логіки і методології наукового пізнання до філософії історії. Увага зосереджена на останньому трактаті Поповича - "Червоне століття", де розгорнута велична панорама історичних подій XX століття. Показано, що аналіз подій минулого сполучається з глибокою філософською рефлексією, що уможливлює розкрити не лише причини, а й сенс історичного минулого, з'ясувати ті фази розривів, що призвело не лише до панування тоталітарних режимів (які постали на основі радикальних ідеологій - комуністичної і націонал-соціалістичної), а й трансформації самої людини, для якої масові знищення людей, соціальних груп і націй уже не сприймалось як торжество зла, а як цілком прийнятні і виправдані дії. Попович показує, як і чому відбувався цей злам людини, її деградація.

The article is about the work of Myroslav Popovich, the evolution of his philosophical studies from the philosophy of science, logic and methodology of scientific knowledge to the philosophy of history. Attention is focused on the latest treatise of Popovich - "Red Century", where a magnificent panorama of historical events of the twentieth century is deployed. The analysis of the past events is combined with deep philosophical reflection, which makes it possible to reveal not only the causes but also the meaning of the historical past. This is done to find out those phases of discontinuities that led not only to the rule of totalitarian regimes (which arose on the basis of radical ideologies - communist and national-socialist), but also the transformation of the man for whom the massive destruction of people, social groups and nations was no longer perceived as a triumph of evil, but as quite acceptable and justified actions. Popovich shows how and why this breakthrough and degradation happened.