"Божевільний святий" у східнохристиянському монастирі (IV-VII століття)

Abstract

Статтю присвячено ранньохристиянським оповідям про святих анахоретів, провокаційна поведінка яких вплинула на виникнення типу парадоксальної святості (юродства). Мова йде переважно про агіографічні візантійські тексти, а також коментарі отців Церкви IV-VII cт. Саме у цей час "божевільний святий" попри свою брутальну поведінку стає однією з основних дійових осіб житій святих. Таким чином, поява юродивих у християнському світі ставить проблему розуміння святості у східносередземноморській ойкумені.

The article deals with the early Christian stories about monks whose provocative behavior relates them to the holy fools. It presents the cultural facts referred to as holy folly and discusses the sources: mainly hagiographic Byzantine texts and comments of the Church Fathers from 4th through 7th centuries. A holy fool is considered to be a person who acts like a madman but is viewed by the medieval public as a normal person feigning insanity for ascetic or moralistic purposes. Thus the emergence of holy folly reveals the problem of complete saintliness in the Eastern Mediterranean oikumena.