Статтю присвячено з'ясуванню причин успіху партій-наступниць колишніх комуністичних
партій на парламентських виборах у нових демократіях Центральної та Східної Європи. В
порівняльному аспекті проаналізовано досвід десяти партій цього типу. Визначено і
статистична проаналізовано фактори, що найчастіше, вказуються дослідниками при поясненні
їх успіху. Як свідчать результати аналізу, системи з національно-консенсусною або
посттоталітарною інституційною спадщиною, потужним інститутом президентства,
низькою активністю електорату і низьким ступенем пропорційності виборчої системи, а також
з високими патерналістськими очікуваннями населення є найбільш сприятливими для
посткомуністів.
The article attempts to find out the common reasons for the success of ex-communist parties at the
parliamentary elections in Central and Eastern Europe. For this purpose, ten ex-communist parties of
the region were incorporated into the field of comparative analysis. The author begins by analysing the
most widely mentioned factors employed to explain the communist successor parties' development and
perspectives. These factors are then statistically tested, and the results properly interpreted. As the
analysis has shown, systems with national-consensus or post-totalitarian institutional legacy, powerful
presidencies, low electoral turnout, low degree of electoral proportionality, and high etatist expectations
are most favorable for the ex-communists.
