У статті порівнюється трактування психічної хвороби в оповіданнях двох письменників. Вибір
творів для аналізу обумовлений схожістю сюжетів. Авторка доходить висновку, що божевілля,
незважаючи на значну подібність художньої інтерпретації, відіграє принципово відмінну смислову
роль: в оповіданні Лесі Українки "Місто смутку" воно трактується як істина про людську природу
й світ, для В. Домонтовича (оповідання "Емальована миска") божевілля служить відправною точкою
авторської іронії.
The article researches two stories "Town of Mad" ("Misto smutku") by Lesia Ukrainka and "Enamelled
Plate" ("Emaliovana myska") by V.Domontovych which have the same plot. In particular, it have
been focused on the question of comprehention of madness by writers. Finnaly, the author came to the
conclusion that madness is a truth about humanity for L.Ukrainka and a version of authors irony for
V. Domontovych.
