Abstract:
Одним із головних здобутків України за двадцять років незалежності, можна вважати зміни в її культурному ландшафті. Чи не найпомітніше вони спостерігаються на прикладі сприйняття острова Хортиці, який з пам’ятки середньовічної української культури почав усвідомлюватись сакральним топосом світового рівня. Поштовхом для переосмислення значення Хортиці стали археологічні дослідження 1990-х рр., завдяки яким на острові було відкрито низку святилищ доби бронзи. Поступове осмислення цієї "нової", дакральної складової Хортиці виявило, що у модерній українській культурі, незалежно від останніх археологічних відкриттів, відновленню сакрального статусу острова сприяли М. Гоголь і, особливо, Т. Шевченко. Наразі ми пропонуємо зосередити нашу увагу довкола особливостей представлення Хортиці у роботах М. Міллера і Д. Донцова, виходу яких у 2011 р. виповнюється 60 і 50 років відповідно. Доцільність такого звернення, окрім прив’язки до круглих дат, має й інші свої орієнтири.
