У статті досліджуються особливості взаємозв'язку психології і метафізики у
критичній філософії Канта. З цією метою аналізується інтерпретація Кантом
метафізики Вольфа і його школи, зокрема розглядаються критичні аргументи
Канта щодо спекулятивного методу "шкільної" (догматичної) німецької метафізи-
ки. У цьому контексті досліджується місце і роль психології і антропології в ново-
му метафізичному дискурсі, який був запропонований Кантом в "Критиці чистого
розуму". Аналізується рецепція критичної метафізики Канта, демонструється
продуктивність кантовской моделі метафізики для сучасної філософії.
The article explores interactions between psychology and metaphysics in Kant's critical
philosophy. With this aim, Kant's interpretation of Wolff's metaphysics and teachings is
analyzed. In particular, the critical arguments of German philosopher regarding the
speculative method of "school" (dogmatic) German metaphysics are considered. In this
context, the place and role of psychology and anthropology in the new metaphysical
discourse, which was proposed by Kant in the "Critique of Pure Reason", are analyzed. The
article examines the perception of Kant's critical metaphysics. The productivity of his
metaphysical model for modern philosophy is demonstrated.
