Статтю присвячено педагогічній діяльності японського вченого і філософа Окави Сюмея
(1886-1957), більше відомого своєю політичною діяльністю та релігійно-філософськими
поглядами. Стаття поділяється на дві частини відповідно до двох періодів його університетської кар’єри. У перший період (1920-1932 рр.) Окава читав лекції з колоніальної політики,
історії колоніалізму та ситуації в країнах Сходу в Університеті Такусьоку. Водночас із
1922 р. він був членом Інституту соціальної освіти, відомого також як Дайґакурьо, де викладав спочатку історію цивілізації та "дослідження японського духу", а згодом філософію
життя. У другий період (1938-1945 рр.) Окава обіймав посаду декана континентального
факультету Університету Хосей. Водночас він створив елітарний навчальний заклад - Інститут іноземних мов Сьова, відомий також як Дзуйкорьо, де читав лекції з історії колоніалізму та з ісламознавства. Він виявив себе талановитим педагогом, здатним встановлювати й підтримувати товариські стосунки зі студентами, користувався в них авторитетом і популярністю. Найбільш неоднозначною особливістю педагогічної діяльності Окави був її
нерозривний зв’язок із політикою, що дало підстави для звинувачень на його адресу в повоєнний час. А проте наприкінці ХХ ст. його внесок у розвиток інтелектуального потенціалу Японії здобув заслужене визнання.
The article is devoted to the pedagogical activities of the Japanese scholar and philosopher
Okawa Shumei (1886-1957), more known for his political activities and religiophilosophical
views. The article consists of two parts according to the two periods of his university career. In
the first period (1920-1932), Okawa lectured on colonial policy, colonial history and the situation
in the East at the University of Takushoku. At the same time, since 1922, he was a member of the
Institute of Social Education, also known as Daigakuryo, where first taught the history of civilization
and the Japanese spirit studies, and later, the philosophy of life. In the second period (1938-1945) Okawa served as dean of the continental faculty of the University of Hosei. At the same
time, he created an elite educational institution - the Institute of Foreign Languages of Showa,
also known as Zuikoryo, where he lectured on colonial history and Islamic studies. He proved
himself to be a talented teacher, able to establish and maintain a friendly relationship with students,
enjoyed their authority and popularity, as well as a capable manager and organizer of the
learning process. It should be noted that the field of knowledge that was most important for Okawa
- the philosophy of religion - did not find application in his pedagogical activities. The same
is true of other scholarly discipline important for him - indology, as well as of Confucianism,
which was the basis of his own philosophy. The most controversial feature of Okawa’s pedagogical
activity was its inextricable link with politics, which gave grounds for accusations against him
in post-war time. Nevertheless, at the end of the twentieth century his contribution to the development
of intellectual potential of Japan has earned recognition.
