Abstract:
У статті простежено механізми рецепції мотиву мандрівки до земного раю в українській середньовічній літературі. Зроблено спробу визначити жанрову природу ходінь до раю крізь призму теорії "сліду" Ж. Дерріда та довести її релевантність щодо літературної медієвістики загалом і дефінітивих питань генологічної класифікації середньовічних текстів зокрема.У межах розвідки схарактеризовано слід античних і середньовічних утопій, постгомерівських "одіссей" і географічних трактатів про чудеса Індії в корпусі текстів - "Ходіння Агапія до раю", "Повість про Макарія Римлянина" - та окреслено шляхи адаптації міфологічних, літературних і фольклорних сюжетів у його наративну структуру.
