«Камінний господар» Лесі Українки розглядається в плані Ніцшевої рецепції легенди про Дон Жуана, згідно з якою емансипація плотського і розумового, синтетично втілена в цьому образі, постає як
свідчення «волі до сили» (Wille zur Macht), якої європейська буржуазія на тому етапі своєї еволюції
позбулася повністю, а отже – як вияв антибуржуазної протестності. Задум Лесі Українки серед
інших інтерпретацій початку ХХ ст. найбільше відповідає ніцшеанській концепції. Тяжіючи до діонісійських глибин життя, поетеса у своєму творі веде діалог з європейською філософською думкою, що
напружено шукала тоді шляхи подолання буржуазної однобічності людини. Оригінальність і новаторство твору полягають у тому, що тему ніцшеанської духовної повноти життя в ньому представляла жінка, що значно випереджало в часі європейські феміністичні концепції.
“The Stone Host” of Lesya Ukrainka is observed in terms of Nietzsche’s reception of the legend of Don
Juan, according to which the emancipation of sensory and mental, synthetically embodied in this way, appears
as a witness of the “will to power” (Wille zur Macht), which the European bourgeoisie at that stage completely
lost in its evolution, and therefore – as an expression of anti-bourgeois protest. The idea of Lesya
Ukrainka among other interpretations of the early 20th century mostly corresponds to Nietzschean concept.
Gravitating to Dionysian depths of life, Ukrainian poet in her work was leading a dialogue with European
philosophical trend that was looking tightly for the ways to overcome one-sidedness of bourgeois rights.
Originality and innovation of work is based on Nietzsche’s theme of spiritual fullness of life which was represented
by the woman that was far ahead of the time of European feminist concept.
