З початку ХХІ ст. в Україні істотно зросла кількість академічних публікацій, у яких згадано ім’я
почесного члена Київської духовної академії Івана Олексійовича Сікорського (1842–1919). Предметом
цієї статті є аналіз змісту й особливостей сприйняття та інтерпретації постаті і спадщини цього
психолога, психіатра та політичного діяча сучасними українськими дослідниками. Автор з’ясовує, що
в сучасній Україні має місце формування специфічної політики академічної пам’яті, яка передбачає
визнання І. О. Сікорського
видатним представником української та світової науки, а також віднай-
дення у його спадщині таких ідей, які можуть бути корисними і для сучасних досліджень. На підста-
ві здійсненого аналізу обґрунтовано висновок про те, що найбільш плідними для сучасних українських
дослідників виявляються психолого-педагогічні напрацювання І. О. Сікорського.
Since the beginning of the 21st century, a number of Ukrainian academic publications touching upon Igor
Sikorsky’s father, Professor of Kyiv St. Volodymyr University and Honorary Member of Kyiv Theological
Academy Ivan Sikorsky (1842–1919) has substantially grown. This article attempts to clarify the way in which
contemporary Ukrainian researchers perceive and interpret Ivan Sikorsky’s figure and heritage. For a long
time Professor Sikorsky was known as a highly respectable and very influential Kyiv psychiatrist, psychologist,
educator, philanthropist, state official, and public actor. However, starting from the last years of Ivan
Sikorsky’s life, his intellectual and moral authority was seriously damaged. It happened because of anti-
Semitic expert conclusion he had made within the Beilis affair. This article argues that a special approach
with regard to Ivan Sikorsky can be delineated in the contemporary Ukrainian academic memory. Its main
goal is to restore his status as an outstanding representative of the national and world science. Today’s
Ukrainian interpreters of Sikorsky’s figure are reluctant to bring attention to his reactionary political views
and his old-fashioned scientific approaches. On the contrary, they are intensively searching some elements
of his intellectual heritage which can be qualified as progressive for his times and useful in our times. The analysis
shows that contemporary Ukrainian researchers are mostly interested in Sikorsky’s impact in such fields
as psychology, education, and pedagogy, and his experience as a founder and Head of Kyiv Frebel Pedagogical
Institute. It is also important to note that the pedagogical (educational) psychology was the subject of
the lecture course Professor Sikorsky had given at Kyiv Theological Academy a few years before his election
as its honorary member.
