Риторика й барокове проповідництво у шкільній культурі Києва XVII ст.

Abstract

Шкільна педагогіка Києво-Могилянської колегії впроваджує риторичний курс у нову перспективу. Синтез середньовічної схоластичної та нової гуманістичної методик освіти, закріплений єзуїтським «Ratio Studiorum» (1586-1599), став доктринальною основою шкільної педагогіки. Запровадження в Київській православній митрополії нової культури проповідування пов’язане з діяльністю св. Петра Могили. Змагальний - діалогічний -характер культури Бароко викликав трансформацію стосунків латинської та візантійської традицій на різних рівнях релігійного життя. Дискурсивне оформлення конфесійної ідентичності відбувається в бароковому казнодійстві за посередництвом мови потридентської, контрреформаційної еклезіології.

School pedagogics of the Kyiv Mohyla coolege introduces a course of rhetorics into a new prospect. Synthesis of medieval scholastic and new humanistic techniques of the formation, fixed by Jesuit «Ratio Studiorum» (1586-1599), became a doctrinal basis of school pedagogics. Introduction a new culture of preaching in the Kyiv Orthodox metropoly is connected with St. Peter Mohyla’s activity. Competitional - dialogical - character of a baroque culture has caused transformation of mutual relations of the Latin and Byzantian traditions at different levels of a religious life. A discoursive registration of the confessional identity occurs in baroque preaching at means of post-Tredent, Counter-Reformation ecclesiology’s language.