Abstract:
У статті проаналізовано практику судів США на предмет застосування ними договірних і звичаєвих норм міжнародного права захисту прав людини. Імплементуючи міжнародні норми, суди США проводять розмежування між самовиконуваними (self-executing) договорами, які діють самостійно, та несамовикону- ваними (non-self-executing) договорами чи положеннями договорів, що не діють самостійно до прийняття відповідного національного законодавства. Зроблено висновок про доцільність застосування досвіду США щодо поділу міжнародних норм на самовиконувані й несамовиконувані в судовій практиці України, де таке розмежування не проводиться.
Description:
This article deals with case law of the USA courts concerning enforcement of treaty and customary norms of the international human rights law. While implementing international norms the US courts distinguish between self-executing treaties which act independently and non-self-executing treaties or provisions which may not be enforced before the relative national law is adopted. The author draws to the conclusion that it is appropriate to use the US experience concerning division of international norms into self-executing and non-selfexecuting in the Ukranian court practice where such division is thus far not drawn.
