Дана стаття присвячена питанню використання характерних виражальних засобів іконопису в світському мистецтві початку XX століття. В статті дослідзісусться вплив ікони на творчість авангардистів, зокрема Михайла Бойчука, засновника напряму "неовізантинізму ". Також вивчаються і порівнюються типи використання іконної композиції в радянському агітмистецтві.
This article is devoted to the problem of usage of characteristic features of icon-painting in secular art of the beginning of the XX th century. The author investigates the influence of icon on the works of avant-garde painters and on Mikhaylo Boytchuk's school of "neobyzantinism" in particular. The types of the use of icon composition in soviet agitation art are also studied.
