Кіно-Театр
Permanent URI for this community
Browse
Browsing Кіно-Театр by Author "Брюховецька, Лариса"
Now showing 1 - 20 of 50
Results Per Page
Sort Options
Item 15 років "Кіно-Театру" в контексті українського кіно(2010) Брюховецька, Лариса12 травня 2010 журналу "Кіно-Театр" виповнюється 15 років. Виник він у важкі для українського мистецтва часи, коли кінематограф майже не проявляв ознак життя, коли активно поширювалась жовта преса, а видань про кіно взагалі не було. Журнал від самого початку став часткою культурно-інформаційного життя Незалежної України, можливістю висловлювання для тих, хто любить мистецтво, кому потрібні краса і духовність.Item Анастасія Бортнік: "Він ішов на смерть заради добра..."(2020) Бортнік, Анастасія; Брюховецька, ЛарисаНа ХХІІІ Всеукраїнському конкурсі професійних читців ім. Лесі Українки Анастасія Бортнік вирізнялася емоційністю, продуманим вибором творів, умінням передати настрій. 2018 року вона закінчила Волинський коледж культури і мистецтв ім. І. Ф. Стравінського в народного артиста України Анатолія Романюка. Навчається на заочному відділені в Рівненському гуманітарному університеті. Працює у Волинському драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Ролі: Галя ("Циганка Аза" Михайла Старицького), Христинка ("Голоси" Мирона Лисака), Ірися в "Енеїді", Лисичка-сестричка в "Козі-дерезі", Дівчина в "Різдвяній ночі" та "Столітті Якова: Перше кохання".Item Анімаційна шевченкіана(2023) Брюховецька, ЛарисаПерший Шевченків "Кобзар" побачив світ 26 квітня 1840 року, й на честь цієї події 2017 року відбулися безкоштовні онлайн-покази фільму "Причинна". У 2018 році картина отримала Гран-прі фестивалю "Відкрита ніч" та "Золоту Дзиґу" за найкращий анімаційний фільм, у 2019 році – Премію ім. Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. Кожен з трьох фільмів виявив творчу індивідуальність постановника і художників, які з ним працювали, водночас підтвердивши безмежний діапазон творчості великого поета. 30 листопада 2022 року стало відомо, що "Причинну" показали у Лісабоні в рамках благодійного проєкту "Shortcutz Lisboa" і кошти, зібрані на події, найближчим часом направлять на допомогу ЗСУ, на підтримку збору "Гривня на перемогу".Item Арешт, суд, ув'язнення. Юриспруденція в СРСР на службі в КДБ(2024) Брюховецька, ЛарисаДля нас нині свобода слова – стан природний, як дихання. В СРСР всі мали думати, говорити і діяти за велінням компартії та її вождів. Параджанов себе поводив так, ніби цього правила не існувало або він про нього не знав. Колеги боялися потрапляти до нього на язик, але тут проявлялася його амбівалентність. Як стверджував очільник КДБ УРСР В. Федорчук, в поле зору органів Параджанов потрапив ще в 1950-х. В Україні досьє на Параджанова почало наповнюватися з 1962 року, і чимало його висловів лягали на стіл "компетентних органів", зокрема його знамениті: "Мені квиток тільки в один кінець" (коли мав летіти на фестиваль до Аргентини), відповідь на запит "Советской Энциклопедии", яка звернулася до нього за біографічною довідкою: "Повідомте Вашим читачам, що я помер в 1968 році через геноцидну політику радянської влади", – а ще його вислови: "Я перший підняв меч, щоб вигнати з кінематографа червоних комісарів, надушених "Красною Москвою", "Я першим вирив могилу соцреалізму своїми фільмами". Про цю нестриманість, яка йому шкодила, писали його колеги, зокрема Володимир Луговський у книзі "Невідомий Маестро".Item Біг як метафора(2011) Брюховецька, Лариса1 червня в Кінопалаці відбулися прес-конференція з володаркою "Золотої пальмової гілки" цьогорічного Каннського МКФ Мариною Вродою, продюсером фільму Флоранс Келлер та перегляд короткометражного фільму "Крос". Любителі естрадної попси не можуть поцінувати гармонійну красу музики класичної. В кіно - аналогічно: технічна надмірність і трюкацькі виверти голлівудського кіно глушать настільки, що глядач не може сприйняти чогось іншого. Кращі фільми світового, і в тому числі українського кіно знаходять у звичайних, повсякденних речах глибший смисл і пропонують глядачеві долучитися до цього спільного знаходження. І чудово, що журі Каннського МКФ оцінило таку властивість фільму Марини Вроди, учениці Михайла Іллєнка.Item В гостях у Івана Яковича(2007) Брюховецька, ЛарисаДокументальний фільм "Іван Франко" вийшов до 150-річчя видатного українця. Який-небудь, обійдений увагою сьогоднішній "геній" кине невдоволено: черговий "датський" фільм і що, мовляв, нового можна додати, якщо вже написано про Франка багато, і фільми виходили?.. Таке розумування, однак, безпідставне. Насамперед тому, що Іван Франко — і як письменник, і як громадський і політичний діяч, і як особистість — невичерпний. А по-друге, наш час — час реінтерпретації національних надбань, час нового, не заідеологізованого погляду на творчість і долю наших класиків. Але, оцінюючи фільм, слід нагадати про його шлях до глядача, адже сьогодні багато наших кінематографічних зусиль зводиться нанівець через блокування виходу до аудиторії. Віддамо належне продюсеру Світлані Степаненко, якій вдалася ще одна "неможлива" річ - пробитись на телебачення. Фільм було показано на УТ-1 (вранці й пізно ввечері) вдень народження Франка. А напередодні на прес-показі в Будинку кіно вона запросила одного з учасників фільму - Рональда Тарасовича Франка (онука), і після перегляду він відповідав на запитання присутніх, детально описавши долю нащадків свого видатного діда. Місце цього фільму доречне і на телебаченні, і в навчальному процесі - він потрібний в школах, в університетах для того, щоб в учнів та студентів не складалося спотворене враження про класика. Фільм розширює пізнання - насамперед про особистість Франка.Item В'ячеслав Довженко: "Люди хочуть дивитися "Кіборгів"(2018) Довженко, В'ячеслав; Брюховецька, ЛарисаБесіда з актором В'ячеславом Довженко. Веде Лариса Брюховецька.Item Володимир Ращук: "Не гратиму мовою ворога..."(2023) Брюховецька, ЛарисаВолодимир Ращук (н. 1987, Маріуполь) – український актор театру і кіно; спортсмен – кандидат у майстри спорту з вільної боротьби, перший розряд з водного поло і третій юнацький розряд з волейболу; музикант, співак, учасник фольк-групи "Praksed Orchestra".Item Втрата(2012) Брюховецька, ЛарисаПішов від нас Богдан Ступка. Йому на роду було написано стати знаменитим. Він це, очевидно, знав, і сприймав як належне свою місію. Здавалося, не існувало дистанції між ним і персонажами, в яких він перевтілювався. Легко міняв сутність, характер, при цьому залишався Богданом Ступкою — пізнаваним і знайомим. Аура його акторської харизми була настільки сильною, що далеко не кожен режисер наважувався брати його у свій фільм. Ті, хто наважувалися, вигравали. А були режисери, які відкривали його як актора. В театрі це Сергій Данченко, в кіно — Юрій Іллєнко. Український актор здобув міжнародну славу: знімався в польських режисерів — Єжи Гофмана (двічі) та Кшиштофа Зануссі (дістав приз Римського МКФ за кращу чоловічу роль у його фільмі "Серце на долоні"), у Франції в Отара Іоселіані, в багатьох російських режисерів, серед них найвідоміші ролі в Павла Чухрая ("Водій для Віри") та Дмитра Месхієва (за роль у фільмі "Свої" був номінований на Європейську кінематографічну премію "Сезар" і став членом Європейської кіноакадемії), був нагороджений найпрестижнішими російськими кінопреміями... Згас вулкан творчої енергії, який заряджав нею і своє оточення, і всіх, хто бачив його у виставах і фільмах. Український театр і кіно осиротіли. Пам’ять про Богдана Ступку, видатного майстра, житиме.Item Віктор Жданов: "Мені випало щастя висловити свої думки"(2018) Жданов, Віктор; Брюховецька, ЛарисаБесіда з актором Віктором Ждановим. Веде Лариса Брюховецька.Item Віталій Чернецький: "Є достатньо людей, відкритих для знайомства з чимось для них абсолютно новим"(2019) Чернецький, Віталій; Брюховецька, ЛарисаВіталій Чернецький (н. 1970, Одеса) - американський літературо- і кінознавець, перекладач з української на англійську. Навчався в Московському університеті ім. М. Ломоносова, 1989 року виїхав як студент за обміном у США і там закінчив Пенсильванський університет, магістр (1993), РІЮ (1996). Професор славістики і директор Центру російських, східно-європейських та євразійських студій Канзаського університету. Віце-президент і науковий секретар НТІІІ в Америці. Автор книжок: «Картографуючи посткомуністичні культури: Росія і Україна в контексті глобалізації» (англ. — 2007, укр.-2013), «Перетини і прориви: українська література та кіно поміж ґлобальним і локальним» (Критика, 2019). Переклав англійською мовою «Московіаду» і «Дванадцять обручів» Юрія Андруховича. Автор численних статей і перекладів у англомовних виданняхItem Генерал-хорунжий як сценарист(2012) Брюховецька, ЛарисаІм’я Юрія Тютюнника (псевдонім Юртик) віддавна інтригує кінознавців, та й не дивно - військовий діяч, здавалося б, далекий від літературної творчості, написав кіносценарій "Звенигора", що ліг в основу однойменного фільму знаменитої Довженкової трилогії. І хоча у титрах фільму імен сценаристів не зазначено, факт причетності генерала-хорунжого армії УНР до українського кіно незаперечний. Крім того, він зіграв самого себе у фільмі "ПКП", де показано Другий Зимовий похід і в гротескному стилі образ Симона Петлюри (Одеська кінофабрика, 1926). За радянських часів про Тютюнника не можна було нічого знайти, його ім’я було фактично заборонене. Сьогодні інформації більше, хоча самого тексту літературного сценарію досі не опубліковано (не знайдено), а фільму "ПКП" в Україні немає - його показав у Києві французький дослідник українського кіно Любомир Госейко, знайшовши стрічку в одному зі французьких кіноархівів. Юрій Тютюнник - соратник Симона Петлюри. Він міг би загинути в боях, але ворожа куля наздогнала його в Москві аж через 8 років після останньої битви з більшовиками під Коростенем. Юрій Тютюнник навряд чи увійшов би в історію українського кіно, якби не його участь у "Звенигорі". Сьогодні продовжують з ’являтися статті і книжки про Юрія Тютюнника. Інтерес до творчості Довженка тим більше не зникає - кілька років тому в Україні випущено відреставровані його фільми на DVD, виходять дослідження про його творчість і в нас, і за рубежем. Той момент, коли 1927 року творчі долі цих двох особистостей на короткий час перетнулися, викликає інтерес, адже певною мірою обидва вони уособлюють долю розтерзаної у XX столітті України.Item До 95-річчя Миколи Мащенка(2024) Брюховецька, ЛарисаМикола Мащенко працював на кіностудії ім. О. Довженка з 1957 року, тривалий час ішов до самостійних постановок. Я погоджуюсь із Вадимом Скуратівським, що вершиною його творчості є фільм "Комісари" за повістю Юрія Либединського, після нього Мащенко став помітним. Підсумувати творчий шлях режисера можна словами Івана Драча, який як сценарист співпрацював з ним: "… Свідомий свого покликання, Микола Мащенко безперервно творить себе і світ навколо себе. Радісно бути його друзями – непросто бути біля нього. Він з таких людей, які додають цьому світові багатства своєї буйнющої і перекірливої натури, він з когорти майстрів, які вміють утверджувати і вирощувати, він з когорти будителів і шукачів. Над людиною стоїть сонце нею сподіяного добра для інших людей. Над Миколою Мащенком – сонце високе і непогасне. Воно освітлює йому такі дороги в майбутньому, які будуть співмірні набутому досвіду й молодечій зухвалості його таланту". В цей день Миколу Павловича із вдячністю згадують усі, хто його знав, любив і поважав, усі, хто з ним працював і кого він підтримував.Item З приводу оскароманії(2015) Брюховецька, ЛарисаНещодавно довелося слухати виступ перед учнями і вчителями одного з діячів Чернігівського земляцтва, який бідкався, що Олександрові Довженку досі не присвоїли звання Героя України. Ось він — наш рідний абсурд! Замість того, аби розказати школярам про Довженкове розуміння краси, замість думати, як гідно увічнити пам’ять кінорежисера і письменника (зокрема посприяти вже запланованій реконструкції музею в Сосниці), як пропагувати його фільми, землякові генія йшлося насамперед про нагороди. Наче від того фільми Довженка зростуть у ціні, щось додадуть до його величі. Та хоч би й чотири зірки Героя — нічого це не змінить, бо він уже давно класик світового кіно. І в наступних поколіннях, як і в нинішньому, хтось захоплюватиметься його фільмами, шукатиме в них нові смисли, а хтось закидатиме митцеві сервілізм і співпрацю з владою.Item "Захар Беркут" у театрі імені Леся Курбаса(2024) Брюховецька, ЛарисаВистава "Захар Беркут" цікава насамперед своєю поліфонічністю й благородною подачею. Цю поліфонічність складають різні чинники. Насамперед – патріотично наснажений зміст першоджерела та його актуальність. Вистава настільки гармонійна і життєствердна, що її магія полонила не тільки глядачів старшого віку, а й семикласників, які, очевидно, вчать цей твір у школі з програми української літератури. Шкода, що така розкішна річ, як вистава "Захар Беркут", виконана зі сценічною винахідливістю й енергетичним наповненням, залишається тільки в невеликому приміщенні театру ім. Леся Курбаса. Вона продумана як дійство, яке споглядають глядачі з двох сторін, але вона має вийти на ширшу аудиторію, а найкраще – на телевізійну, щоб її дивилися не сто глядачів, а багато тисяч. Вона варта того, як і вартий український глядач, який потребує мистецької терапії й моральної підтримки духу в умовах боротьби за нашу країну з грізним і жорстоким ворогом.Item Кінематографісти воюють і знімають(2023) Брюховецька, ЛарисаОглядаючись на ці трагічні дні, що минули від 24 лютого, і пробуючи підсумувати рік, думаю, не тільки мене найбільше вразила готовність, з якою українці, навіть ті, що не були військовозобов’язаними, захищають Україну, а також мужність воїнів, які продовжують битву на передовій. Серед них і кінематографісти.Item Любов Боровська: "Алла Бабенко: один із найглибших інтерпретаторів Чехова"(2018) Боровська, Любов; Брюховецька, ЛарисаБесіда з актрисою Любов`ю Боровською. Веде Лариса Брюховецька.Item Микола Мащенко: син сім'ї довженківців(2007) Брюховецька, ЛарисаЗа радянських часів його називали співцем романтики революції, митцем визначеної громадянської позиції, якому притаманна публіцистичність і точність художнього втілення. Фільм "Комісари" демонструвався у Пізі (Італія) на МКФ "Нове в мові кіно". За фільм "Шлях до Софії" режисер удостоєний престижних нагород в мистецтві Болгарії: нагороди Софії і ордена святих Кирила і Мефодія. За фільм "Овод" - ордена Командора від Президента Італії. Мащенко - акторський режисер. "Екран, - говорить він, - має безліч засобів виразності. Проте для мене ясно одне: найважливіше - кіноактор, людина, яка наші пошуки втілює в життя, лишається наодинці з глядачем. Актор - це душа і серце наших картин. І поки воно 6'ється, буде і кіномистецтво" (Культура і життя, 9.12.1979). Актори відгукувались на цю його особливість творчості: як висловилась Антоніна Лефтій, "у фільмах Миколи Мащенка не можна грати в півсили, заховатися в окремі деталі. Режисер вимагає творчого горіння, самовіддачі. Він - за актора-творця". Адже без цього не можна було б творити характерів мужніх, здатних на подвиг. На XXXI традиційному міжнародному огляді телефільмів у Монте-Карло приз - "Золоту Німфу" за краще виконання чоловічої ролі було присуджено Андрієві Харитонову за головну роль у фільмі "Овод". Манеру роботи Мащенка з акторами він назвав несамовитою. Як починалася дорога талановитого режисера у велике кіно? Кому завдячує професією? Що приніс в українське кіно? Що пам'ятає про друзів-колег?Item Музика Дзвонарів продовжує лунати(2011) Брюховецька, ЛарисаФільму "Білий птах з чорною ознакою" виповнилося сорок років. Уже немає з нами багатьох його творців - сценаристів Івана Миколайчука та Юрія Іллєнка (він же й режисер), кінооператора Білена Калюти, акторів Наталі Наум, Василя Симчича. Але твір цей і сьогодні виблискує, немов коштовний самоцвіт, цінність якого особливо зросла на тлі безбарвних, стандартно-нудних, гримучих фільмів-одноденок, які цупко хапають глядача в лещата залізної схеми, не спонукаючи його ні до думання, ні до співпереживання. "Білий птах" тогочасні зарубіжні критики порівнювали з майстерно виписаною фрескою, у якій є багаті, барвисті національні строї, архітектура, музика, танець, живопис, різьблення, народні пісні й поезія. Зітканий з історичної правди і творчої фантазії, з любові й болю за українців, які на рідній землі були позбавлені безжурно-щасливого життя.Item "Назви своє ім'я"(2007) Брюховецька, ЛарисаФільм про Голокост в Україні поставив український режисер-докумен- таліст Сергій Буковський на замовлення Фундації "Шоа" (США), фінансованої Стівеном Спілбергом. Наміри створити такий фільм підприємець Віктор Пінчук декларував ще кілька років тому. І от нарешті він з'явився, ставши сенсацією не тільки в українському кіно, а й у житті країни. Статус сенсації підкріпив приїзд на прем'єру, яка відбулась 18 жовтня в Міжнародному культурному центрі, Стівена Спілберга. Фінансуючи згадану фундацію й аналогічні документальні стрічки в різних європейських країнах, що пережили Голокост, він відвідує далеко не всі прем'єри. Рішення приїхати в Україну прийняв після перегляду фільму "Назви своє ім'я". На прем'єрі були представники всіх гілок влади - Президент України Віктор Ющенко, Голова Верховної Ради Олександр Мороз, Прем’єр-міністр Віктор Янукович та політичний і бізнесовий бомонд Києва.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »