Центр європейських гуманітарних досліджень
Permanent URI for this collection
Метою Центру є поглиблення зв’язків між навчально-науковими інституціями Західної Європи та НаУКМА, поширення західноєвропейської гуманітарної думки в Україні та української гуманітарної думки в Західній Європі.
Browse
Recent Submissions
Item ЗВІТ Центру Європейських Гуманітарних Досліджень НаУКМА за 2020 рік(2021-02) Сігов, КостянтинItem Народження "Європейського Словника філософій" і відкриття Барбари Касен(2019) Сігов, Костянтин; Кхелуфі, Аміна; Коломієць, Дарія-Асенія; Сімороз, Сімороз; Хома, ВсеволодІнтерв’ю з Костянтином Сіговим, присвячене історії "Європейського словника філософій": від виникнення ідеї на початку 90-х років у Франції до завершення українського видання у 2019 році.Item Інша сила іншої правди. "Укорінення" Сімони Вейль на перехресті історії та філософії(Дух і Літера, 1998) Сігов, КостянтинПередмова до книги "Укорінення ; Лист до клірика" Сімони ВейльItem Philosophie et sciences humaines. Questions de justice. Dostoïevsky et Rousseau(Ed. de l'Ecole des hautes etudes en sciences sociales, 1994) Sigov, KonstantinItem Тест на найкращий університет(Дух і літера, 2011) Сігов, КостянтинСтаття присвячена професійному та творчому шляху письменниці, перекладачки, філолога і етнографа Ольги Седакової.Item Regime of Timelessness: On the Centennial of the Meeting of Osip and Nadezhda Mandelstam(2019) Sigov, KonstantinThis essay is based on a paper delivered at the conference "Uomini liberi: La "cultura del samizdat" risponde all’oggi", October 12–15, 2018, in Seriate, Italia.Item Двоперстя і діофізитство. Спадщина Антіохійської школи у розколі XVII ст.(2019) Морозова, ДаріяМета статті: Дослідили роль Антіохійськоі школи патристики в дебатах поміж старообрядцями та новообрядцями. Методи дослідження: шляхом компаративного аналізу джерел та вивчення історії традиції простежено зв’язок обрядових дискусій XVII— XVIII ст. із антіохійською христологією IV—V ст. Основні одержані висновки: богословський вимір церковного ро ст. визначався, насамперед, множинними інтерпретаціями спадщини грекомовних сирійських Отців Церкви. Цю спадщину антіохійських богословів кожна сторона вільно тлумачила у своїх злободенних цілях: антіохійські Отці поставали то захисниками двоперстя, то апологетами триперстя, хоча їх тексти однозначно свідчать, що самі вони хрестилися одним перстом. Той факт, що в якості останньої інстанції тлумачення Никон залучав сучасного Антіохійського патріарха, засвідчує уявлення слов’ян про тяглість Антіохійськоі школи, яку вони не обмежували жодними хронологічними рамками.Item Сирійські джерела антропології Йоана Екзарха(2019) Морозова, ДаріяМета статті: Дослідили вплив Антіохійської школи на Шестоднев болгарського автора Хcт. Йоана Екзарха. Методи дослідження: шляхом компаративного аналізу джерел проаналізовано відомі та раніше не відомі запозичення Йоана з сирійських грекомовних джерел. Основні одержані висновки: вказано досі не помічене джерело антропологічної частини Шестодневу — трактат Феод Стислий виклед божественних догматів. Розглянуто основні антропологічні теми, почерпнуті Йоаном у його сирійських джерелах творах Феодорита і Северіана Гавальського. Це такі специфічні погляди, як—от відкинута V Вселенським Собором ідея створення тіла раніше від душі; ідея вселенського походження Адама і його ідея земного Раю. Поруч із цими "теологуменами" антіохійців, однак, слов’яни сприймали й більш важливі засади їх світогляду — передусім, загальний антропологічний оптимізм цієї школи, її "містичний " та особливий акцент на гідності людиниItem Melos of the Undivided Church. Notes on the Interchurch Researches of Early Music(2019) Morozova, DariaNew attention towards the ancient Church chant is especially on time in today's Ukraine, where the renewed autocephalous Church is entering the global Christian community, looking back at its own historical and liturgical roots and trying to overcome the stereotypes about its tradition. The present article deals with the myths of different Christian musical traditions concerning themselves and their neighbors. Such myths implicitly express the yearning for the lost unity of the Church and condemn the Other for this loss. Hence they continue the dogmatic polemics in the domain of aesthetics. As we have demonstrated, such myths were constructed by the 19th-20th centuries historiographies of Church chant as an ideological impetus for the renewal of the relevant traditions. However "positive" mythologization of one's own chanting tradition, firstly, retouched those dimensions of its image that were underestimated at that time, and secondly, often denigrated the neighbor traditions. So, the one-sidedness of such mythologization has provoked some modern cantors to engage into the joint reconstruction of authentic history of music together with their foreign colleagues. In this paper such collegial reconstructions - theoretical as well as practical - were for the first time assessed as an important dimension of interconfessional and interchurch dialogue. As we tried to show, they are not less necessary than the discussions in dogmatic field and their fruits are much more powerful than any "musical Esperanto" of popular Christian hymns.Item Богослов'я після Просвітництва: між мораллю та релігією (від Даніеля Дефо до Мартіна Бубера)(2018) Панич, ОлексійСтаття розглядає питання про співвідношення релігії та моралі, як воно постало в культурі європейського Просвітництва, а також його подальші богословські відлуння. Вже на початку вісімнадцятого століття проблема співвідношення моралі та релігії красномовно поставлена в романі Даніеля Дефо "Робінзон Крузо", герой якого на безлюдному острові спершу перетворюється на справжнього християнина, а потім випробовує свої моральні, і лише потім також релігійні засади в діалозі з місцевим канібалом, котрого він не випадково назвав "П’ятниця". Вольтер у своїй повісті "Щиросердний" розвиває цю проблематику ще далі: його герой-індіанець спонтанно доходить всебічної моральної критики християнства. Маркіз де Сад у своїй «Філософії в будуарі» підхоплює мотив всебічної моральної критики християнства, але робить з нього радикальніші висновки: якщо по-справжньому розумна людина неодмінно має дійти атеїзму, то для простолюду релігія потрібна, щоб приписувати народу якісь-то моральні рамки; втім, це аж ніяк не може бути християнство. Нарешті, твори Мартіна Бубера показують, наскільки актуальною проблематика, відкрита Просвітництвом, залишається і в нашій сучасній культурі – а також, які особливі труднощі та перспективи тут виникають саме у богословському плані. Для розв’язання проблеми, поставленої Просвітництвом, Буберу доводиться розрізнити релігію та релігійність, а також постулювати безперервність Божого одкровення і діалогу між людиною та Богом.Item Смерть у антропології Антіохійської школи(2018) Морозова, ДаріяСтаттю присвячено уявленням про смерть у богословській антропології Антіохійської школи, грецькомовного патристичного осередку у Сирії. Розгляд в єдиному контексті доробку різних богословів цієї школи, думку яких досліджують зазвичай окремо, дозволяє простежити специфічний підхід антіохійців до феномену смерті та розвиток їх ідей на цю тему. Спершу суто "вертикальні" погляди антіохійців на життя, смерть і воскресіння як Божі дари конкретній людині (сщмч. Ігнатій, свт. Феофіл) поступово поєднуються з класичними ""горизонтальними" уявленнями про ""природне безсмертя". На перетині цих бачень формується антропологічна концепція "двох катастаз" Феодора Мопсуестійського, з якої виростає етичне вчення свт. Йоана Золотоуста і Феодорита Кирського про страх смерті як рушій цивілізації і як педагога свободи. На цю ж онтологічну канву спирається антіохійська психотерапія депресії, спричиненої смертю близьких.Item Преподобный Паисий Величковский на перекрестке богослужебных традиций XVIII в.(2017) Морозова, ДарьяИсследование было затеяно с целью ответить на простой и достаточно узкий вопрос: какие церковные распевы предпочитал преподобный Паисий Величковский (1722-1794), инициатор святоотеческого возрождения в кирилличном пространстве, и, соответственно, какие распевы использовались в основанных им обителях?Item Божа скинія: про один антіохійський образ людської гідності(2017) Морозова, ДаринаПорівнюючи християнське богослужіння зі старозавітним, св. Йоан Золотоуст заявляє про "зникнення" низки найважливіших для юдейського культу предметів. "Де ж книга, що очищувала їхні души? Вони самі були книгами нового завіту. Де богослужбові сосуди? Вони самі. Де скинія? Знов: вони самі". Досить дивно спостерігати ці пошуки речей, які начебто нікуди не зникали: книги - є, сосуди - є, храм - є. Проте автор православної Літургії вважає, що справжньою відповідністю юдейському храмові є не храм християнський, а сам християнин, а отже, старозавітній літургіці відповідає не так християнська літургіка, як просто життя християнина. Цю метафору скинії, особливо дорогу для святих отців Антіохійської школи, Дарина Морозова розглядає у своїй статті.Item Корекційно-розвиткова програма формування стійкості до стресу в дітей дошкільного віку та школярів "Безпечний простір": навчально-методичний посібник(НаУКМА, 2017-07-26) Богданов, С.; Гніда, Т.; Залеська, О.; Лунченко, Н.; Панок, В.; Соловйова, В.У навчально-методичному посібнику представлена корекційно-розвиткова програма метою якої є підвищення стійкості до переживання наслідків стресу дошкільнятами і школярами після психотравмуючих подій. Суттєвою перевагою програми є корисність її застосування навіть через рік після травматичної події. 3 основні складові програми спрямовані безпосередньо на дітей, на батьків і на педагогів. Пропонована програма побудована як на науково обґрунтованих рекомендаціях, визнаних на міжнародному рівні, так і на практичному досвіді роботи авторів з дошкільнятами, школярами, їхніми батьками і вчителями, які знаходилися в зоні військового конфлікту. Посібник розроблений для практичних психологів і соціальних педагогів, які працюють з дітьми дошкільного, молодшого шкільного та підліткового віку і дає змогу оволодіти практичною методикою з формування безпечного середовища і стійкості до стресу.Item "Учене знання" замість "гіперцікавості": такий філософський урок Чорнобиля(1999) Сігов, КостянтинБілоруський автор книги свідоцтв про Чорнобиль Світлана Алексієвич приїхала до Києва у пошуках філософського осмислення зібраних матеріалів. "Вже є гори фактів, час задуматися про чинники, які стоять за ними". У новому "дискурсі про Чорнобиль" розробляється така думка: чорнобильська катастрофа не тільки підірвала панцир конкретної політико-ідеологічної, комуністичної системи влади і будови, — вона поставила під сумнів з безпрецедентною історичною радикальністю "фаустівський порив" новоєвропейської цивілізації за межі всіх природних і технічних бар'єрів…Item Свідки правди: від справи Бейліса до справи Глаголєвих(2002) Сігов, КостянтинВиправдання без вини засудженої людини (наприклад, на прізвище Дрейфус чи Бейліс) як історично вагома, світова подія - такий новий обрій людяності, "просвітлення" на порозі XX століття... У відкриття цього обрію зробив внесок свідок захисту Менделя Бейліса професор-гебраїст Київської Духовної Академії священик Олександр Глаголєв. Захист від обмови ні в чому не винного співгромадянина, київського єврея, набув правової сили прецеденту, означив межу беззаконня.Item Софія як етос: герменевтика С.Б. Кримського(2001) Сігов, КостянтинКритика "класичної раціональності" й пошуки "некласичної" раціональності були, як відомо, ключовою темою М.К. Мамардашвіл і, Е.Ю. Соловйова та інших представників покоління, що відходило у 60-80 роки від Маркса і Геґеля до Канта й Декарта. С.Б. Кримський якісно розширює горизонти цих пошуків. Він стверджує: "Сам зміст терміна "просвітництво" суголосний змістові "просвітлення". Неоплатонізм і Ареопагітики розробляють ідею просвітлення тілесності духовним світлом, висувають принцип осяяння як основної пізнавальної здібності".Item Поль Рікер: пам'ять, історія, вічність(2006) Сігов, КостянтинПрофесор Сорбонни та Чиказького університету, Поль Рікер також був почесним професором понад 30 університетів світу, зокрема й Києво-Могилянської академії. На зламі XXI століття філософія Рікера відіграє засадничу роль, аналогічну тій, яку відіграла для культури XX століття думка Бергсона, Гуссерля, Гайдеґґера, Вітгенштайна, Гадамера.Item "Між-нами": насильство? Розрив? Правда?: (кенотична етика Еманюеля Левінаса)(1999) Сігов, Костянтин"Еманюель Левінас, поза сумнівом, є разом з Анрі Бергсоном, найвидатнішим французьким філософом XX століття", — так говорить про нього сьогодні професор філософи у Сорбоні Жан-Люк Маріон. В Європі, Америці, Азії слава філософа, який більш ніж відчутно поглибив категорії етики, приходить до Левінаса після публікації його трактату "Тотальність і нескінченність" (1961). Наріжні теми й тези зрілого майстра зібрано в його підсумковій книжці "Між нами. Дослідження-думки-про-іншого" (1991). Етика любові й відповідальності, роль філософії в житті суспільства, переосмислення прав людини, розкриття першоелементів людських взаємин на перехрестях життя та смерті, миру та війн XX сторіччя, відкриття по той бік насильницького підґрунтя ідеологій та "дикунства" буття — можливості незнищенного Обличчя іншого...Item Меридіан Целана-Левінаса: до топології зустрічі-крізь-розрив(1999) Сігов, КостянтинПередмову до книги "Власні імена", куди ввійшла праця про Пауля Целана, Еманюєль Левінас починає переліком, що підкреслює тиск історії на слово та думку у XX ст.: "Світові війни й місцеві, націонал-соціалізм, та й десталінізація, табори, газові камери, ядерні арсенали, тероризм і безробіття — забагато на долю одного покоління, навіть якщо воно було тільки свідком". Яким свідком? Питання про свідчення стане головним для двох воєнних поколінь, до яких належать філософ і поет. Шляхи Левінаса й Целана пов'язані з двома хвилями єврейської еміграції зі Східної Європи до Франції.