Категорію сакрального простору, на якому оприявнюється "присутність Бога" через чуда, реліквії, чудотворні ікони, стінопис храмів, церковні піснеспіви, обрядові дійства та ін., нещодавно було доповнено поняттям "ієротопії" — напряму/підходу, що пропонує вивчати творення сакральних просторів як наслідок цілеспрямованих дій з актуалізації образів священного чи "спогадів" про нього. Дослідження застосованих при цьому прийомів/засобів дозволяє не лише розширити наші уявлення про соціокультурний поштовх до відповідних зусиль, а й щільніше вписати релігійну свідомість у поле культури як такої. Адже під цим кутом зору тлумачення правд віри постає як мінливе у часі та залежне від багатьох об’єктивних і суб’єктивних обставин достоту так само, як і решта форм людської творчості.