У статті на прикладі подорожніх записок трьох авторів: німецького лікаря Оттона фон Гуна,
російського письменника-сентименталіста Владіміра Ізмайлова та російського князя Івана Михайловича Долгорукова, які відвідали Київ на початку ХІХ ст., розглянуто ті риси записок, що відрізняють їх від путівників, які з’являться трохи пізніше – в середині ХІХ ст. Попри деякі спільні аспекти,
як-от місця, обов’язкові для відвідання, захоплення святинями і старовиною, ці два різновиди подорожньої літератури мали і значні відмінності. Адже кожен із мандрівників мав власний порядок
денний, що визначав унікальність його маршруту. А найголовніше – подорожні записки, на відміну
від путівників, фіксували живу реакцію людей на те, що вони бачили в місті. Ця реакція залежала
від багатьох факторів: віку, характеру, особистих уподобань мандрівника. Окрім того, подорожні
записки відображали повсякденні практики міста і містян, а також особисті спостереження
і враження від них подорожнього.
The author of the article considers the travelogues of three authors who visited Kyiv in the later eighteenth
and early nineteenth century: German physician Otto von Gun, Russian sentimentalist Vladimir Izmailov,
and Russian prince Ivan Mikhailovich Dolgorukov. Based on the analysis of these travelogues, the author
tries to determine some specific features that make them different from the guidebooks that appear later, in
the mid-nineteenth century. Though these two kinds of travel literature about Kyiv have some similarities,
for instance, they describe must-see sites, they express admiration concerning holy places and ancient sites,
they also have a number of differences, because each traveler had his own agenda, plans, and taste that
influenced his unique rout around the city: one used to prefer holy places or sites of historical interest, while
the other used to be interested in socialization and landscape watching. What was most important,
travelogues, unlike guidebooks, captured vivid – often emotional – reaction of people concerning what they
saw and experienced within the city. This reaction varied depending on many aspects and circumstances,
such as traveler’s age, temperament, taste and personal sympathy. Moreover, travelogues reflected everyday
practices of the city and its dwellers, as well as personal attitudes and impressions of the three authors. For
instance, von Gun was most impressed by holy places, treasures of the local churches, and picturesque
disposition of Kyiv. Vladimir Izmailov, the most verbose and emotional of the three travelers, felt exalted
about ancient spirit of the city, while rather reserved and oldest of all Ivan Dolgorukov was mostly moved
by picturesque landscapes of Kyiv.
