eKMAIR
Electronic Kyiv-Mohyla Academy Institutional Repository
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Тарас Ткаченко: "Це - наше спільне кіно"
(2017) Ткаченко, Тарас; Зозуля, Світлана
З 10 по 23 листопада у наших кінотеатрах тривав прокат нового українського фільму "Гніздо горлиці". Луцьк приєднався до міст, у яких відбулися допрем'єрні покази стрічки, знятої за підтримки Держкіно, спільно з Лігурійською фільмкомісією (Італія). Цікаво, що свою першу в житті кінороль у ній зіграв наш земляк, лучанин Максим Канюка. Знімальній групі на чолі з режисером Тарасом Ткаченком через відсутність фінансування доводилося робити перерви в роботі. Нині ж, приїхавши на Волинь разом із виконавицею головної жіночої ролі Риммою Зюбіною та продюсерами Андрієм Суярком і Володимиром Філіпповим, він поділився усім пережитим.
Особлива реальність фільму "Гніздо горлиці"
(2017) Сидорук, Наталія
Насамперед хочеться сказати про правдивість соціально-психологічної драми режисера Тараса Ткаченка, її близькість до реальності, до справжніх людей, ситуацій, знайомих багатьом українцям. Головною героїнею фільму є заробітчанка із Західної України Дарина, що покинула сім'ю і поїхала в Італію працювати прислугою в домі літньої жінки, яка мешкає з сином. В результаті цієї поїздки сім'я Дарини почала розвалюватися, а покинутий чоловік почав пити. Крім того, жінка стала коханкою сина господині дому, від якого вагітніє. Глядача з самого початку інтригує вибір, який мусить зробити героїня. Сюжет фільму побудований не так на ситуаціях, не на жорстокості долі, яка змушує українців їхати за кордон, щоб жити гідно, як на тому, який вибір зроблять персонажі, на їхній поведінці, на їхніх рішеннях та помилках.
Микита Кожум'яка, що рятує світ
(2017) Пащенко, Анастасія
13 жовтня на екрани України вийшла анімаційна 3D-стрічка "Микита Кожум’яка". Це своєрідне продовження героїчної казки про перемогу кожум’яки Кирила над змієм, що тероризував Київ (її, до речі, в 1965 році втілила в анімації Ніна Василенко). У новому фільмі син героя Микита, знову ж таки долає змія (в інтерпретації авторів -дракона). Фільм став спробою - і цілком вдалою - створити вітчизняний кінопродукт, що міг би конкурувати із закордонним за увагу глядача і запропонував би національний варіант екранного героя.
Цифрове врядування як інструмент підвищення ефективності управління територіальними громадами
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Ситніков, Владислав
Матеріали доповіді учасника Всеукраїнської науково-практичної конференції "Інноваційні ідеї в економічній науці: пошуки вирішення сучасних проблем" (2025).
"Мій друг Борис Нємцов"
(2017) Костюк, Юлія
У жовтні до дня народження відомого російського політика, державного діяча, одного з найбільш яскравих опозиційних політиків Бориса Немцова на екрани кінотеатрів вийшов документальний фільм-портрет "Мій друг Борис Нємцов". Режисерка Зося Родкевич збирала матеріали до фільму впродовж трьох років, робота над монтажем почалася після трагічного вбивства Немцова у 2016 році в Москві на Великому Кам'яному мосту.
Структура видатків державного бюджету України в умовах воєнного стану
(2025) Кужелєв, Михайло; Нечипоренко, Аліна
Вступ. В Україні відбулися значні трансформації у сфері публічних фінансів в умовах воєнного стану. Структура державного бюджету фактично поділилася на "цивільну" та "військову" складові, кожна з яких має специфіку формування доходів і видатків. Важливу роль відіграє міжнародна фінансова допомога, яка спрямовується виключно на фінансування “цивільної” частини бюджету, тоді як оборонні витрати покриваються за рахунок внутрішніх надходжень. Дослідження структури бюджетних видатків в умовах воєнного стану дозволяє виявити зміни у пріоритетах державної політики та оцінити вплив цих змін на соціальні програми уряду. Матеріали і методи. Інформаційну основу проведеного аналізу склали офіційні дані Міністерства фінансів України, Національного інституту стратегічних досліджень, аналітичні звіти міжнародних інституцій та наукові праці українських дослідників. Мета статті – на основі системного аналізу дослідити трансформації в структурі видатків Державного бюджету України в умовах воєнного стану й оцінити наслідки таких змін. У ході проведення дослідження було застосовано методи аналізу і синтезу, системного підходу, порівняння, узагальнення, наукової абстракції. Результати і обговорення. В умовах воєнного стану значно поглиблюються фіскальні виклики, які є наслідком необхідності фінансування оборони, відновлення критичної
інфраструктури та соціальної підтримки постраждалого населення країни. Проаналізовано динаміку видатків Державного бюджету України за 2021-2024 рр. та виявлено зростання частки оборонних видатків у структурі бюджету в умовах воєнного стану та відповідне скорочення фінансування соціальних програм, що змінює пріоритети бюджетної політики. Наголошено на необхідності пошуку збалансованих рішень у бюджетній політиці, які б поєднували пріоритетність оборонних витрат із підтримкою соціально-економічного розвитку. Висновки. В умовах воєнного стану відбулося зростання видатків Державного бюджету України, де пріоритетним було фінансуванням оборони та безпеки. Така структура є об’єктивно необхідною для збереження державності, проте супроводжується скороченням видатків на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист тощо. Це створює ризики щодо погіршення якості життя та уповільнення інноваційного розвитку. Тому виникає потреба у
збалансуванні бюджетних пріоритетів, удосконаленні процедур коригування бюджетних програм, оптимізації управління державним боргом та активізації залучення міжнародної допомоги для відбудови країни.
Пригоди красунь і бабусь у дискурсі новітнього українського кіно
(2017) Швець, Юлій
У національному конкурсі 46-го фестивалю "Молодість" брали участь понад два десятки короткометражок, ідейно-тематичний месидж яких на тлі соціальних зрушень та неоголошеної війни виглядав спорадично, хоча - чого тільки в цих стрічках не було. Суспільство могло б, звичайно, очікувати кінематографа мобілізаційного, пропагандистського, соціально-аналітичного, патріотичного, прив’язаного до часу, зрештою - національного, але мода "на війну" чи соціально-критичний аналіз, схоже, вичерпала себе вже у фільмах "Вавилону 13", а осмислення Революції Гідності так і залишилось прерогативою вузького кола кінематографістів.
Стрічки пам'яті. Литовський метр нагадує про старість
(2017) Дзюба, Світлана
У вересні 2016 року в Києві відбувся дев’ятий ГогольFest. До програми фестивалю входив і міждержавний культурний проект "Литва-Україна. Культурне партнерство-2016" (II етап). Литовці привезли сім вистав різноманітних жанрів: драматичні "Остання стрічка Креппа" та "На дні" Вільнюського міського театру Оскараса Коршуноваса; вистава сучасного танцю для дітей до трьох років "Кольорові ігри' театру танцю 'Dansema"; вистави театру об'єктів для дітей "Баранцева подорож" та "Говірковий стіл" Театру столу; сучасна опера "Гарного дня!" театральної групи Опероманія; вистава "Fееl-Link" вуличного театру урбаністичного театру танцю "Low-Аіг". Мали місце також програма литовського кіно на фестивалі "Молодість", концерт симфонічної музики, майстер-класи та інші заходи.
Ярмарок нових ідей
(2017) Грушецький, Ярослав
3-7 жовтня у Запоріжжі тривав IV Всеукраїнський фестиваль театрів ляльок "Лялькова веселка", в якому взяли участь дванадцять професійних колективів (директор фестивалю - заслужений працівник культури України А. Колб). Фестиваль відбувся як ярмарок нових ідей, як майданчик, де вирували думки і суперечки, де зіткнулися старі й нові тенденції.
Режисура як спрага композиторства
(2017) Крутова, Олена
"Режисура - це така хороша, унікальна, цікава професія, в ній весь час дивуєшся. Взагалі, працювати режисером без почуття захоплення перед такою вигадкою людства, як театр, - неможливо. Якщо втрачаєш захват від щоденної можливості з цим дивом мати справу і брати участь у ньому - тоді немає сенсу йти в режисуру". Ці слова належать Олексію Лісовцю. Його професійне становлення тривало протягом останніх двох десятиріч та успішно продовжується й нині.
Ірина Гурвич: анімація як пошук
(2017) Пащенко, Анастасія
Серед плеяди українських аніматорів 1960-1980-х років Ірина Гурвич (1911-1995) належить до найбільш продуктивних і багатогранних. У її творчому доробку - мультиплікаційні стрічки найрізноманітніших форм і жанрів, від "дитячих" (розрахованих на наймолодшу аудиторію) до серйозних притч. До анімації режисерка звернулася ще в 1930-ті, у цеху мультиплікації "Київтехфільму". Із занепадом цього мистецтва в Україні аніматорам на довгі роки довелося обмежитися навчальними й науково-популярними мультстрічками. Лише в 1959 році, з появою цеху мультиплікації на Київській студії науково-популярних фільмів, Гурвич змогла проявити себе в художній анімації.
Рой Андерссон. Режисер, який колекціонує людей
(2017) Наумова, Лариса
Рой Андерссон належить до незвичних режисерів уже тому, що у свої 73 роки мас на рахунку лише п'ять повнометражних та кілька короткометражних фільмів. Однак його вважають найзначнішим з нині сущих шведських режисерів. Упродовж років напруженої роботи йому вдалося знайти особистий, яскраво виражений стиль, неповторний авторський почерк.
Є на кого сподіватися
(2017) Груба, Анастасія
У світлі останніх подій в Україні держава приділяла мало уваги сфері кіно, та й узагалі культурі, тому, порівняно з нашими сусідами, кіновиробництво розвивається повільно й важко, не отримуючи необхідних фінансування та підтримки. Вражає, що й досі не перевелися альтруїсти, які йдуть навчатися на творчі спеціальності, сподіваючись, що в майбутньому все зміниться і що саме вони зможуть зініціювати ці зміни. Творчий шлях в Україні - тернистий, і ним крокують тільки найсильніші та найвитриваліші. Кажуть, щоб змінити країну, треба почати з себе. У нас уже сформувалося коло таких ось сміливців, які вирішили взяти ситуацію у свої руки: громадська організація СУК ("Сучасне Українське Кіно"), Молодих кінематографістів об’єднує спільна мета: робити якісне українське кіно та популяризувати його у світі.
Як повчали Майстра
(2017) Брюховецька, Лариса
Упродовж 1932 року Довженко знімав фільм "Іван" за власним сценарієм. Зйомки викликали посилену увагу, адже стрічку готували до 15-ї річниці жовтневої революції. Журнал "Кіно" з кінця 1931 року регулярно друкував кадри з майбутнього фільму, актори Петро Масоха та Степан Шкурат фігурували на обкладинці. Час був суворий, у роботу кінематографістів уже два роки активно втручалися так звані друзі кіно - громадська організація ТДРФК, представники якої під виглядом трудових "ударників" київських заводів не тільки вимагали від кінематографістів зайняти виразну позицію у класовій боротьбі, а й контролювали їх упродовж роботи над фільмом - від написання сценарію до монтажу, навіть більше: мали право забороняти вихід фільму в прокат (і чимало таки заборонили).
Довкола "Аерограда"
(2017) Скуратівський, Вадим
6 листопада 1932 року, напередодні головного державного свята, виходить на екран Довженків "Іван". А потому, 1934- го, фільм посилають у Венецію, де він на тамтешньому фестивалі отримує нагороду "за найкращу програму, представлену державою". А проте остаточне, вже абсолютне одержавлення явища Довженка було облаштоване пізніше. "Аероград" вийшов двома роками після "Івана", у той же маркований наддержавою її найголовніший день. Що ж було поміж тими днями в житті Довженка? У його кінематографі? У тій наддержаві? У тодішньому світі?
Олександр Вампілов на всі часи
(2017) Крутова, Олена
Життя свого покоління, його драму Олександр Вампілов відчував надзвичайно глибоко. Драматург, добре знайомий з творчістю Фіцджеральда, Ремарка, Гемінґвея відгукувався про своє покоління, як про "втрачене": "На Заході говорять про "втрачене покоління ", а хіба в нас не так?" І, звичайно, чуйний і проникливий Вампілов достеменно вловлював цю схожість, прикмети "розгубленості". Перша світова війна забрала мільйони життів і залишила незгладимі сліди на психіці людей, особливо тих, хто воював і, повернувшися з війни, змушений був вливатися в повсякденне життя. Схоже було і після Другої світової війни. І тому молоде, мисляче покоління Вампілова перебувало в стані суперечності, внутрішнього сум’яття і роздвоєння.
Омелян Лема: пам'ять про пережите
(2017) Гайдабура, Валерій
У листах Омеляна Леми через подробиці біографи однієї особи передано складність, драматизм і суперечливість театрального процесу в Україні, окупованій німецько-фашистською ордою (1941-1944). А ще - документально зафіксовано психологію вольового спротиву закоханої в сцену молодої людини глобальним історико-політичним катаклізмам. Омелян Теодорович пішов із життя 2006 року. Дякую йому та його колегам за те, що вони зробили для сцени в часи жорстоких випробувань. І не важливо, що їхні здобутки - лише невеличка дещиця від можливого і бажаного. У війну її значення зростало незмірно. Гадаю, що ця сповідь буде почута, передусім - дослідниками театральної історії Дрогобича.
Рішення Експертної комісії
(2017)
24 жовтня 2016 року на підставі висновку Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів було відмовлено у державній реєстрації та у видачі державного посвідчення українській стрічці "На краю безодні" (реж. Володимир Савельєв, 2016).
Михайло Єфремов дотепно висміяв Путіна
(2017)
За основу виступу російського актора Михайла Єфремова під назвою "Ульті-шах і ульті-мат" слугує відомий вірш Самуїла Маршака "Вот какой рассеянный...". Актор висміяв загарбання Криму та Донбасу, вказав на спроби Путіна нав'язати свою волю ООН та наголосив на його участі в бомбардуваннях та вбивствах мирного населення в Алеппо.
"Екранна творчість у сучасному медіакультурному просторі"
(2017)
27-28 жовтня в Будинку кіно відбулася II Міжнародна науково-практична конференція "Екранна творчість у сучасному медіакультурному просторі", зініційована кафедрою режисури телебачення КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого за участі ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, підтримана Держкіно,