eKMAIR
Electronic Kyiv-Mohyla Academy Institutional Repository
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Вчення про concursus incautus у теорії кримінального права: минуле та сучасність
(Іліон, 2016) Багіров, Сергій
Питання про підстави, зміст, форми та межі кримінально-правового регулювання необережної поведінки залишаються предметом багаторічних дискусій у правничих науках. З одного боку, наукою в цілому доведено ефективність принципу мінімальної криміналізації, недотримання якого позбавляє кримінальне право його змістовного атрибуту – покарання лише реально небезпечних проявів людської активності [1, с. 225–256]. З іншого боку, технічний розвиток людства і пов’язане з ним зростання проявів необережної поведінки змушує реагувати на нього звичним для кримінальної політики способом, тобто збільшенням обсягу криміналізації.
Трудові права та лібералізація трудового законодавства України в умовах війни та європейської інтеграції України
(2025) Яцкевич, Іван
Матеріали доповiді учасника V Міжнародної науково-практичної конференції "Правові виклики сучасності: захист прав людини в цифрову еру", 13 листопада 2024 р., м. Чернівці.
В. В. Сташис – науковий консультант першої в Україні докторської дисертації з питань причинності у кримінальному праві
(2015) Багіров, Сергій
У статті здійснюється розгляд основних положень першої в Україні дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.
Недержавне пенсійне забезпечення у взаємозв'язку з трудовим законодавством
(2025) Ханик-Посполітак, Роксолана
Матеріали доповiді учасника V Міжнародної науково-практичної конференції "Правові виклики сучасності: захист прав людини в цифрову еру", 13 листопада 2024 р., м. Чернівці.
Ведення домашнього господарства у правовідносинах подружжя: окремі аспекти
(2025) Федосєєва, Тетяна
Матеріали доповiді учасника V Міжнародної науково-практичної конференції "Правові виклики сучасності: захист прав людини в цифрову еру", 13 листопада 2024 р., м. Чернівці.
Совершенствование общей части уголовного законодательства об ответственности за многосубъектное преступление
(Издательский центр БГУ, 2016) Багиров, Сергей
Причинение общего преступного последствия в результате совпадения неосторожного поведения нескольких субъектов представляет собой криминологическую реальность, требующую надлежащего теоретического обоснования и нормативного обеспечения. В этой части в науке уголовного права наблюдается ощутимый пробел. Попытки решения данной проблемы – в теории ее назвали проблемой неосторожного сопричинения – в пределах учения о соучастии обнажили новую неисследованную область – многосубъектное преступление в целом. В результате в теории уголовного права рядом ученых были сформулированы эвристично заряженные положения о многосубъектных преступлениях, а также спроектированы соответствующие уголовно-правовые нормы de lege ferenda. Данные положения и нормы требуют отдельного рассмотрения и анализа.
Terms of the Air Code of Ukraine and provisions of criminal law
(2014) Bagirov, Serhii
The article highlights the issue of the relationship of air and criminal law of Ukraine. The attention is paid to the controversial moments, when the legal requirements of the Air Code of Ukraine do not correspond with the theory of criminal law. The author criticizes certain provisions of the Air Code of Ukraine from the standpoint of the doctrine of criminal law.
Психологічна феноменологія спілкування студентів в освітньому та особистому кіберпросторі
(2024) Гордієнко, Арсеній
В статті розглядаються особливості спілкування студентів в інтернет-просторі, представлені результати емпіричного дослідження, окреслена феноменологія діяльності та спілкування студентів в освітньому процесі (контрпродуктивні та продуктивні стратегії поведінки, івентуальність, комунікативні обгортки освітнього процесу в кіберпросторі).
Відеоігри як інструменти розвитку особистої продуктивності студентів
(2024) Гордієнко, Арсеній
У статті розглядаються психологічні ефекти відеоігор, пояснюється психічна діяльність, яка моделюється в процесі відеоігор різних жанрів, показані зміни в різних аспектах діяльності студентів, які залучаються до ігор, представлені результати емпіричного дослідження. Субстантивні характеристики відеоігри, що визначають її психологічні ефекти: симуляція діяльності та соціальних ситуацій, візуалізація та переживання потоку. Ігри покращують важливі навички для навчання та соціальної взаємодії, загальну особисту продуктивність. Відеоігри можуть бути корисними інструментами навчання студентів, розвитку активності та соціальної компетентності.
Продуктивна діяльність студентів в освітньому та особистому кіберпросторі
(2024) Гордієнко, Арсеній
В статті розглядаються особливості продуктивної діяльності студентів в інтернет-просторі, представлені результати емпіричного дослідження, окреслена феноменологія діяльності студентів в освітньому процесі (продуктивні стратегії діяльності, контрпродуктивні стратегії поведінки, івентуальність, комунікативні обгортки освітнього процесу в кіберпросторі), визначені детермінанти продуктивної діяльності.
Продуктивна діяльність: концепт, критерії, детермінанти
(2024) Гордієнко, Арсеній
Статтю присвячено аналізу продуктивної діяльності. Теорія діяльності – це парадигма, яка зосереджена на діяльності, розкриває її структуру, опосередкованість, постійний розвиток, пропонує низку корисних концептів. У статті розглядаються підходи до розуміння креативності діяльності, продуктивності та ефективності. Установлено, що продуктивність є багатовимірною конструкцією, яка детермінована різними характеристиками особистості. Велику кількість психологічних досліджень присвячено творчості, особливо в останні 20 років. Творчість аналізується як діяльність, що породжує рішення проблем, які відрізняють новизна, своєрідність, соціальна цінність, неповторна хвилююча унікальність. Творчість полягає у вмінні отримувати оригінальні продукти. Продуктами творчості є нові технічні винаходи, соціальні ідеї, наукові теорії, художні твори. Для творчої особистості характерні яскравість поведінки, фантазія, незалежність. Творчість приносить користь людям і суспільству. Продуктивне рішення використовує наявні репродуктивні елементи (об’єкти, ідеї). Продуктивність створює переваги для розвитку особистості. Ефективність забезпечує професійну діяльність і соціальну успішність особистості. Ефективність – це міра здатності окремої особи показати максимальний результат із мінімальними "вкладеннями" часу, зусиль та інших витрат. Це міра оптимальності та унікальності діяльності. У статті розглядаються продукти творчості, продукти продуктивності та результати ефективності. Виділено нові та важливі напрями досліджень.Обговорюються виміри та детермінанти продуктивної діяльності. Проведено аналіз підходів до продуктивності та окреслено перспективи подальшого вивчення цього явища. Основні концептуальні напрями досліджень феномену продуктивності особистості в різних сферах життєдіяльності будуть змістовно представлені в майбутньому.Статтю присвячено аналізу продуктивної діяльності. Теорія діяльності – це парадигма, яка зосереджена на діяльності, розкриває її структуру, опосередкованість, постійний розвиток, пропонує низку корисних концептів. У статті розглядаються підходи до розуміння креативності діяльності, продуктивності та ефективності. Установлено, що продуктивність є багатовимірною конструкцією, яка детермінована різними характеристиками особистості. Велику кількість психологічних досліджень присвячено творчості, особливо в останні 20 років. Творчість аналізується як діяльність, що породжує рішення проблем, які відрізняють новизна, своєрідність, соціальна цінність, неповторна хвилююча унікальність. Творчість полягає у вмінні отримувати оригінальні продукти. Продуктами творчості є нові технічні винаходи, соціальні ідеї, наукові теорії, художні твори. Для творчої особистості характерні яскравість поведінки, фантазія, незалежність. Творчість приносить користь людям і суспільству. Продуктивне рішення використовує наявні репродуктивні елементи (об’єкти, ідеї). Продуктивність створює переваги для розвитку особистості. Ефективність забезпечує професійну діяльність і соціальну успішність особистості. Ефективність – це міра здатності окремої особи показати максимальний результат із мінімальними "вкладеннями" часу, зусиль та інших витрат. Це міра оптимальності та унікальності діяльності. У статті розглядаються продукти творчості, продукти продуктивності та результати ефективності. Виділено нові та важливі напрями досліджень.Обговорюються виміри та детермінанти продуктивної діяльності. Проведено аналіз підходів до продуктивності та окреслено перспективи подальшого вивчення цього явища. Основні концептуальні напрями досліджень феномену продуктивності особистості в різних сферах життєдіяльності будуть змістовно представлені в майбутньому.
Форми об'єктивної сторони та вини при порушенні порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів
(ВНЗ "Національна академія управління", 2014) Багіров, Сергій
Підрозділ 3.16. з колективної монографії "Правова система України в епоху глобалізаційного поступу". Метою даного дослідження вбачається визначення форми вини шляхом розкриття юридичної природи злочинної поведінки суб’єкта, що може бути корисним в процесі кваліфікації злочинів, які вчиняються шляхом порушення спеціальних правил (або порядку) у певній сфері діяльності.
Магнітні дослідження донних відкладів та грунтів як інструмент виявлення небезпечних геодинамічних екзогенних процесів на прикладі заповідника Хортиця
(2025) Меньшов, Олександр; Горошкова, Лідія; Голуб, Олександр; Горошков, Станіслав
Вступ. Під час військових дій території з різними типами землекористування зазнають значного негативного впливу. Природні та антропогенні комплекси природно-заповідного фонду острова Хортиця перебувають під постійною загрозою ракетних ударів, атак дронів, керованих авіабомб тощо. Додатковий тиск створює урбанізоване середовище та важка промисловість Запоріжжя. Окрім цього, зникнення Каховського водосховища спричинило незворотні зміни у біорізноманітті, водному режимі та ландшафтних умовах прилеглих територій, зокрема острова Хортиця. Метою даної статті є оцінка змін природних і антропогенних комплексів заповідника Хортиця шляхом аналізу магнітних властивостей та визначення концентрації небезпечних хімічних сполук, зокрема важких металів, у донних відкладеннях осушених озер, що виникли після руйнування Каховської греблі, а також у ґрунтовому покриві. Методи. Магнітну сприйнятливість вимірювали за допомогою лабораторного капамістка KLY-2 Kappabridge. Питома магнітна сприйнятливість (χ) визначалася шляхом нормалізації на масу. Вміст хімічних елементів аналізували за допомогою рентгенофлуоресцентного (XRF) аналізу, використовуючи обладнання компанії Elvatech. Результати. Проведено дослідження донних відкладень озер Кам'яне, Прогній, Рисове та Піщане, а також ґрунтового покриву лісової ділянки. Виявлено високу магнітну сприйнятливість. У більшості точок спостереження зафіксовано досить високі значення χ = 50–100 × 10-8 м³/кг, тоді як окремі зразки демонструють ще вищі показники (χ = 100–300 × 10-8 м³/кг). Такі значення можуть бути пов'язані як із техногенним забрудненням, так і з літогенним походженням магнітних мінералів, що надходять із виходів кристалічного фундаменту в околицях Хортиці. Крім того, підвищену магнітну сприйнятливість зафіксовано у піщаних ґрунтах змішаного лісу. Значущу кореляцію магнітної сприйнятливості виявлено лише для хрому (коефіцієнт кореляції – 0,4). Водночас встановлено перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) важких металів: свинцю у 2–8 разів, цинку у 2–10 разів, хрому у 20–50 разів, міді у 10–20 разів, нікелю у 5–20 разів, кобальту у 5–8 разів. Висновки. Магнітна сприйнятливість донних відкладів озер та ґрунтового покриву острова Хортиця є високою. Припускається, що це пов'язано з накопиченням літогенного матеріалу від вивітрювання гірських порід кристалічного фундаменту. Концентрація низки елементів, в першу чергу важких металів, перевищує ГДК у 2–50 разів. Однак значущий коефіцієнт кореляції зафіксовано лише між χ та Cr (0,4). Отже, магнітні мінерали не мають генетичного зв'язку з матеріалами, які вміщують важкі метали. Тобто скоріше за все техногенний вплив відсутній.
Детермінанти продуктивної діяльності студентів в умовах онлайн навчання
(2024) Гордієнко, Арсеній
У статті розглядаються особливості продуктивної діяльності студентів в умовах онлайн-навчання, наводяться результати емпіричного дослідження, пояснюються детермінанти продуктивної діяльності та окреслюється феноменологія активності студентів в освітньому онлайн-процесі (продуктивні стратегії діяльності, контрпродуктивні стратегії поведінки, подієвість, комунікативні обгортки освітнього процесу в кіберпросторі). Основу продуктивної діяльності та творчих досягнень студентів становлять когнітивні детермінанти (метакогнітивні стратегії, базові когнітивні інструменти, інсайтність), мотиваційно-особистісні детермінанти (концепція особистісної неповторності, біографічна та діяльнісна рефлексія), соціально-психологічні детермінанти (базова модель стосунків та комунікативний світ). Найкращі практики для онлайн-викладання та залучення студентів: методології активного навчання, орієнтовані на студента, загальний збагачений досвід навчання, групові проекти, оцінювання за допомогою різноманітних методів, залучений викладач, часте спілкування та персоналізація спілкування. Під час планування онлайн-курсів викладачам важливо враховувати очікування та особливі потреби своїх студентів. Викладачі повинні створити середовище, яке сприяє взаємодії, співпраці та творчій продуктивній поведінці. Студенти більш продуктивні та задоволені, якщо їх оцінювати різноманітними методами. Соціальна взаємодія, в тому числі викладач-студент і студент-студент, визначена як ключова корисна стратегія онлайн-навчання. Важливим компонентом онлайн-навчання є те, що викладачі забезпечують безперервне та змістовне персоналізоване спілкування та дають студентам реальну основу для їх продуктивної діяльності. Залучення викладача сприяє залученню студентів до продуктивної діяльності. Застосування цих передових практик допоможе гарантувати, що студенти залишатимуться в онлайн залученими та матимуть позитивний натхненний досвід для майбутньої професійної діяльності.
Василь Герасим’юк
(Наукова думка, 2024) Кісельова, Людмила
"Я змалку боявся поганого ока", — так починається вірш Василя Герасим’юка про себе малого, безпорадну дитину, що зомліла "на храмі в чужому селі" і плакала "у сінях родинних". То було миттєвим інтуїтивним переживанням смертельної загрози своєму світові, який щезає на очах, перетворюючись на тінь: "Хати і церкви // темніють зі мною і кожна — // у хмарі — // на зламі. // Останньою стонкне // перервана тінь голови. // Залишиться погляд, // й дитина зомліє на храмі" ("Я змалку боявся поганого ока. Зомлів…"). Певно, саме цей ранній містичний досвід заклав основу магістральної теми творчості Герасим’юка: "Була така земля…" А "погане око" лихого безблагодатного часу пантрувало поета ще до його народження: батьків-гуцулів було виселено до Казахстану разом з тисячами таких самих жертв операції "Захід", спрямованої на викорінення "українського націоналізму".
Дискурс-аналіз у дослідженні вербальних злочинів: урахування чинника адресанта
(2024) Доценко, Олена
Матеріали доповiді учасника VІ Всеукраїнської науково-практичної конференції "Сучасна філологія: теорія та практика", 19 квітня 2024 року. м. Київ.
В’ячеслав Медвідь
(Наукова думка, 2024) Квіт, Сергій
Літературознавці й критики так і не дійшли згоди щодо місця Медвідя в історії українського письменства, його проза викликає полярні оцінки. Однак ніхто не заперечить оригінальності постаті цього автора, що втілюється у не менш оригінальному стилі.
Дослідження особливості взаємодії івермектину з тубуліном грибного та рослинного походження : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2025) Кустовський, Євген; Ємець, Алла
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань 09 "Біологія" за спеціальністю 091 "Біологія". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2025. Івермектин є нематоцидом та інсектицидом, активність якого реалізується через зв’язування з Cys-петльовими рецепторами безхребетних. Окрім Cys-петльових рецепторів, відомо про взаємодії івермектину з іншими молекулярними мішенями: фарнезоїдним Х-рецептором, рецептором епідермального фактору росту, α/β-імпортином, NS3 геліказою тощо. Ідентифікація нових мішеней івермектину є підставою для переосмислення можливостей його застосування. До нещодавно встановлених мішеней івермектину належить β-тубулін – консервативний білок еукаріотичних організмів. Гетеродимери α- та β-тубуліну є структурними компонентами мікротрубочок, які є частиною цитоскелету, необхідного для функціонування еукаріотичних клітин. Мікротрубочки забезпечують транспорт органел, синтез клітинної стінки, клітинний поділ тощо. Все це робить α- та β-тубулін мішенню для багатьох лігандів, які через зв'язування з різними сайтами спричиняють стабілізацію або дестабілізацію мікротрубочок, порушуючи клітинний цикл. Наразі відомо про зв’язування івермектину з β-тубуліном нематоди Haemonchus contortus, що призводить до стабілізації мікротрубочок цієї нематоди. Водночас консервативність амінокислотних послідовностей тубуліну еукаріотичних організмів дозволяє припустити, що івермектин може також зв’язуватися з β-тубуліном рослинного та грибного походження, cтабілізуючи мікротрубочки у клітинах рослин та грибів. Дослідження взаємодії івермектину з рослинним та грибним β-тубуліном дозволить оцінити потенціал івермектину як можливого засобу для захисту рослин від грибних патогенів, а також покращити розуміння загрози від застосування івермектину для нецільових організмів. Враховуючи це, дисертаційне дослідження було присвячене вивченню взаємодії івермектину з β-тубуліном рослин і грибів та її наслідків на клітинному та організмовому рівнях. Для вивчення впливу івермектину на вищі рослин як модельний об’єкт було використано дикий тип Arabidopsis thaliana L. (екотип Col-1). У результаті in vitro експериментів було встановлено спричинені івермектином зміни у морфо-фізіологічних параметрах проростків A. thaliana. Зокрема, при вирощуванні проростків A. thaliana на середовищі, що містило івермектин у концентраціях 250 та 500 мкг/мл, спостерігали зменшення загальної довжини проростків та довжини їхніх коренів на 6-ту та 12-ту добу вирощування. Враховуючи, що найбільших змін зазнали корені проростків, було порівняно морфологічні властивості коренів 12-денних проростків у контролі та при вирощуванні на середовищі з івермектином. У результаті було встановлено, що івермектин спричинив сповільнення росту бічних коренів, вкорочення зони елонгації головного кореня, викривлення головного кореня, а також вкорочення та деформацію кореневих волосків. Для пояснення спричинених івермектином морфо-фізіологічних змін у проростків дикого типу A. thaliana було вивчено вплив івермектину на структурно-просторову організацію мікротрубочок клітин головного кореня за використання трансгенних ліній A. thaliana GFP-MAP4 та GFP-TUA6, що експресують химерні гени MAP4 та TUA6, злиті з репортерним геном GFP. У результаті було встановлено, що івермектин у концентрації 250 мкг/мл спричиняє порушення у організації мікротрубочок після 1 та 2 годин обробки; за концентрацій 50 та 100 мкг/мл не спостерігали змін у організації мікротрубочок. Також клітини різних зон кореня мали різну чутливість до дії івермектину: найчутливішими були клітини зони кореневого апексу, перехідної зони та зони елонгації, а найменш чутливими – клітини зони диференціації та кореневі волоски. У чутливих до івермектину клітин спостерігали фрагментацію та вкорочення мікротрубочок, втрату ними орієнтацій, а також виникнення коротких пучків мікротрубочок. Нами було вивчено чутливість фітопатогенних штамів Fusarium graminearum Schwabe (F-55644, F-55748, F-55756) та F. oxysporum Schltdl. (F-52897, F-54635, F-55547, f. sp. lycopersici) до івермектину. Вибір штамів був пов’язаний з тим, що вони є небезпечними патогенами, які вражають зернові та овочеві культури, знижуючи врожайність, а також якість та безпечність агропродукції. У результаті in vitro експериментів було встановлено, що івермектин є токсичним для колоній наведених штамів за концентрацій 2 та 3 мг/мл. Антигрибна активність івермектину не проявлялася за нижчих концентрацій: 0,25; 0,5; та 1 мг/мл. Серед досліджених штамів найчутливішими до івермектину були штами F. graminearum F-55748 та F. oxysporum f. sp. lycopersici, площа колоній яких на 7-му добу вирощування на середовищі з 3 мг/мл івермектину становила менше 50% від площ колоній у контролі. Найменш чутливими до івермектину були штами F. graminearum F-55644 та F-55756. Водночас у колоній цих штамів внаслідок впливу івермектину відбулися фізіологічні зміни: втрата міцелієм кольору та зменшення площі поверхневого міцелію, що також спостерігали у штамів F. oxysporum F-54635 та f. sp. lycopersici. Перед моделюванням взаємодії івермектину та β1-тубуліну A. thaliana, F. graminearum, F. oxysporum та H. contortus (використаний як контроль) порівняли амінокислотні послідовності та конформаційні властивості β-тубуліну цих організмів. Спочатку було зроблено множинне вирівнювання послідовностей β1-тубуліну A. thaliana, F. graminearum, F. oxysporum та H. contortus та порівняно ідентичність та подібність послідовностей загалом та у ділянках елементів вторинної структури таксанового сайту, з яким зв’язується івермектин. У результаті було встановлено, що послідовності β1-тубуліну F. graminearum та F. oxysporum є повністю ідентичними, а тому для моделювання взаємодії було використано лише модель β1-тубуліну F. graminearum. Також було визначено, що послідовності β1-тубуліну A. thaliana та H. contortus є консервативними на 91%, послідовності β1-тубуліну A. thaliana та F. graminearum/F. oxysporum – на 88%, а послідовності β1-тубуліну H. contortus та F. graminearum/F. oxysporum – на 89%. Серед елементів вторинної структури таксанового сайту найбільшу консервативність мала послідовність H1. Найбільші відмінності у послідовностях спостерігали у невпорядкованих петльових ділянок таксанового сайту, а саме М-петлі та S9-S10. У подальшому було проведено молекулярно-динамічні симуляції вільного β1-тубуліну A. thaliana, F. graminearum/F. oxysporum та H. contortus. Аналіз отриманих траєкторій передбачав встановлення інтервалу траєкторій, у якому знаходяться конформації рівноважного стану β1-тубуліну та відбір конформацій з оптимальним розкриттям сайту зв’язування для проведення молекулярного докінгу івермектину. Досягнення структурами рівноважного стану після 40 нс було визначено на підставі результатів аналізу часових змін середньоквадратичного відхилення важких атомів від початкової структури та кількості водневих зв’язків. У результаті кластерного аналізу конформацій таксанового сайту β-тубуліну було ідентифіковано конформації, які характеризуються найбільшим об’ємом порожнини сайту та оптимальним положенням бічних ланцюгів залишків для моделювання зв’язування івермектину. Ці конформації було використано для проведення молекулярного докінгу івермектину. Модель зв’язування івермектину з таксановим сайтом β-тубуліну була розроблена з урахуванням взаємодій івермектину з його відомими мішенями. Зокрема, нами було проаналізовано комплекси івермектину та α-гомопентамерного глутамат-хлоридного рецептора Caenorhabditis elegans, порівняно фізико-хімічні властивості сайтів зв’язування та встановлено патерни алостеричної взаємодії івермектину. Відповідно до запропонованого положення івермектину у таксановому сайті β-тубуліну бензофуранова група івермектину знаходиться у меншій за об’ємом субпорожнині сайту (утворена такими елементами структури як H1, H7 та S9-S10). Макроциклічне кільце та спірокетальна група розташовані в більшій за об’ємом, переважно гідрофобній, субпорожнині сайту (H6, H6-H7, S7, H7 та M-петлі). Гнучка та полярна дисахаридна група розташована за межами цих двох порожнин та відіграє другорядну роль у взаємодії IVM з β1-тубуліном. Стабільність комплексів івермектину та β1-тубуліну A. thaliana, F. graminearum/F. oxysporum та H. contortus було перевірено за допомогою молекулярно-динамічних симуляцій. У результаті MM/PBSA розрахунків було встановлено, що івермектин мав найбільшу афінність до β1-тубуліну A. thaliana, енергія зв’язування з яким становила -12,26±3,33 ккал/моль; нижчу афінність івермектин мав до β1-тубуліну F. graminearum/F. oxysporum (-11,30±5,20 ккал/моль); найнижчу афінність івермектин мав до β1-тубуліну H. contortus (-9,05±5,32 ккал/моль). Для визначення залишків, що мають найбільший внесок у афінність комплексів, було виконано енергетичну декомпозицію загальної енергії зв’язування та проведено аналіз стійкості водневих зв’язків між івермектином та β1-тубуліном. Було встановлено, що взаємодії з залишками у положеннях 27 у H1, 225(224), 228(227) у H7, 277(276) у M-петлі, 319(318) у S8, 360(359) та 362(361) у S9-S10 є найважливішими для підтримання стабільності комплексів. Також здійснили порівняльний аналіз конформаційних властивостей елементів структури таксанового сайту у вільному та зв’язаному з івермектином стані та встановили, що взаємодія івермeктину з β-тубуліном призводить до стабілізації М-петлі. Оскільки стабілізація мікротрубочок лігандами таксанового сайту опосередкована конформаційними змінами М-петлі, було зроблено висновок про можливість стабілізуючого впливу івермектину на мікротрубочки A. thaliana. Це було підтверджено результатами експериментів з вивчення впливу івермектину на структурно-просторову організацію та орієнтацію мікротрубочок у клітинах кореня A. thaliana GFP-MAP4 та GFP-TUA6. Таким чином, у результаті дисертаційного дослідження було вперше визначено структурно-функціональні особливості взаємодії івермектину з β-тубуліном вищих рослин (A. thaliana) та грибів (F. graminearum/F. oxysporum), виявлено зміни у організації мікротрубочок клітин кореня A. thaliana внаслідок дії івермектину, а також його вплив на розвиток A. thaliana, F. graminearum та F. oxysporum. Верифіковано стабільність комплексів івермектину та β1-тубуліну A. thaliana та F. graminearum/F. oxysporum. Отримані дані можуть бути використані для подальшого вивчення взаємодії івермектину з тубуліном інших еукаріотичних організмів, а також для пошуку нових ефективних біологічно активних сполук з високою афінністю до таксанового сайту β-тубуліну.
Евфемізми та дисфемізми масмедійного дискурсу в українській, англійській і польській мовах: прагмалінгвістичний аспект : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2025) Балаж, Валентина; Куранова, Світлана
Дисертаційне дослідження присвячене прагмалінгвістичному аналізу евфемізмів і дисфемізмів у масмедійних текстах української, англійської та польської мов. Праця висвітлює їхню функцію в комунікативному просторі медіа, механізми впливу на авдиторію та способи маніпуляції громадською думкою. Актуальність теми зумовлена впливом масмедіа на суспільну свідомість й активним використанням евфемізмів і дисфемізмів для коригування емоційного сприйняття інформації. Попри значну кількість досліджень засобів мовного впливу, особливості евфемізації та дисфемізації в масмедійному дискурсі потребують подальшого вивчення, особливо в контексті лінгвістичної прагматики й міжмовного аналізу. Методологія ґрунтована на принципах лінгвістичної прагматики. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, класифікація, кількісні підрахунки) та спеціальні лінгвістичні методи: дискурс-аналіз із застосуванням елементів прагматичного аналізу (для вивчення структурної організації та інтерпретації значень одиниць у межах евфемістичних і дисфемістичних стратегій), критичний дискурс-аналіз (для ідентифікації маніпулятивних прийомів), компонентний аналіз (для аналізу внутрішньої структури та значення мовних одиниць, ужитих у межах евфемістичних і дисфемістичних стратегій), зіставний метод (для виявлення міжмовних відмінностей і спільних рис у межах евфемізації та дисфемізації). Джерельну базу становить вибірка текстів за 2014– 2024 роки — понад 2000 у кожному з інтернет-видань: BBC News Україна, BBC, Gazeta Wyborcza. Залежність евфемізмів і дисфемізмів від контексту підтверджує їхню дискурсивну природу, оскільки одне й те саме мовне вираження може набувати різних інтерпретацій з огляду на комунікативну ситуацію, наміри мовця та соціокультурне середовища. Це доводить, що евфемізми й дисфемізми не є лише простими лексичними замінами, а виступають потужними інструментами мовленнєвого впливу, що діють опосередковано, часто залучаючи імпліковані й приховані аспекти значення. У цьому сенсі вони є важливими механізмами регулювання комунікації, що дають змогу впливати на емоційний стан адресатів і коригувати їхнє сприйняття інформації. Їхня роль у масмедійному дискурсі зростає, зокрема у зв’язку з глобалізаційними процесами, політичною коректністю та розвитком цифрових технологій. Аналіз масмедійного дискурсу показав, що евфемізація й дисфемізація є ключовими макростратегіями, які автори використовують для формування суспільної думки. Виявлено, що евфемістичними конструкціями послуговуються для нейтралізації неприємних тем (до прикладу, економічних труднощів, політичних скандалів), тоді як дисфемізми посилюють негативну оцінку опонентів або викликають критичне ставлення авдиторії. Компаративний аналіз прагмалінгвістичних характеристик евфемізмів у масмедійних текстах української, англійської та польської мов дозволив визначити закономірності їхнього функціювання, вплив на сприйняття інформації та залежність від дискурсивного контексту. Евфемізація сприяє пом’якшенню висловлень, а дисфемізація підсилює їхню експресивність і надає додаткове оцінне забарвлення. Евфемізми зазвичай узгоджуються з принципами ввічливости, у той час як дисфемізми їх порушують. Обидві макростратегії є динамічними: евфемізми можуть поступово втрачати своє пом’якшувальне значення або набувати нових конотацій під впливом соціальних змін, дисфемізми ж можуть перетворюватися на
нейтральні лексичні одиниці або з часом змінювати свою негативну оцінність. Дослідження текстів із авторитетних медіа підтвердило вагому роль евфемізмів у формуванні суспільної думки, регулюванні комунікативної етики й маніпуляції сприйняттям реальности. Особливу увагу присвячено використанню інтертекстуальних евфемізмів і дисфемізмів: евфемістичні висловлення можуть створювати інтертекстуальні зв’язки, підтримуючи поліфонію дискурсу, а дисфемізми — можуть змінювати початковий смисл висловлення, надаючи йому іронічних підтекстів або полемічности. Пейоративні номінації, що є основою дисфемізації, формують поляризовані наративи, чітко розмежовуючи "своїх" і "чужих". Дослідження показало, що такі номінації виконують функцію мобілізації та дискредитації, впливаючи на суспільну свідомість і підсилюючи емоційний ефект висловлень. Метафоричні імплікатури є важливими інструментами евфемізації й дисфемізації. Евфемістичні метафори дозволяють замінювати прямі номінації на
образи, що створюють відчуття природности чи неминучости подій. Натомість дисфемістичні метафори посилюють негативну оцінку, формуючи асоціації з руйнуванням або деградацією. Крім того, істотним механізмом обох процесів є пресупозиції: евфемістичні пресупозиції задають контекст, що приховує негативні аспекти, тоді як дисфемістичні підштовхують авдиторію до негативного сприйняття ще до аналізу змісту висловлення. Окремий акцент дослідження стосувався зміни номінацій для позначення війни з 2014 до 2024 року як ключового показника трансформації масмедійного дискурсу щодо російської агресії проти України. Аналіз засвідчує, що мовне висвітлення еволюціювало відповідно до його етапів, соціально-політичних обставин і стратегій комунікації, що впливало на акценти в публічному дискурсі. На початку війни евфемізми активно застосовували для пом’якшення її реальности, зниження емоційного напруження й створення юридично прийнятної інтерпретації подій для "внутрішньої" та міжнародної авдиторій. Від 2022 року, із початком повномасштабного вторгнення, дискурс переважно набув чіткішої артикуляції. Терміни "повномасштабне вторгнення" та "війна" витіснили евфемізми, підкреслюючи агресивний характер дій росії. Номінації використовували не лише для відображення реальности, а й як засіб маніпуляції. Це, зокрема, простежується в російській пропаганді, що спрямована на зняття відповідальности з агресора, а також у риториці українських офіційних осіб, які коригували формулювання для зменшення панічних настроїв. Так, мовна динаміка термінів для позначення війни відображає комунікативні стратегії, що впливали на формування суспільної думки
та політичних наративів, виконуючи функцію як ідентифікації агресії, так і засобу інформаційного впливу. Порівняльний аналіз засвідчив відмінності в реалізації стратегій евфемізації й дисфемізації в українському, англійському та польському масмедійному просторі. Український дискурс вирізняється активним формуванням власних
евфемізмів і запозиченням концептів з інших мов, що забезпечує гнучкість у вираженні соціально й політично чутливих тем. Дисфемізація в українських текстах спрямована на підкреслення соціальних протиріч і формування емоційно насичених наративів. Англійський дискурс демонструє розвинену систему евфемізації, орієнтовану на дотримання політичної коректности й етикетности мовлення, з помітною частотністю стратегій маскування емоційно-чутливих понять і ввічливости. Дисфемізація в англомовному масмедійному просторі здебільшого реалізована через ідеологійні протиставлення та делегітимацію опонентів. Польський дискурс вирізняється активним послуговуванням латинізмами і культурно-релігійними евфемізмами. Дисфемізація в польському масмедіа має яскраво виражене експресивне забарвлення й часто використовується в межах політичної полеміки. Найпоширенішою евфемістичною стратегією є стратегія уникнення, що сприяє згладжуванню конфліктних аспектів. Дисфемізація ж найчастіше реалізована через негативне маркування, яке підтримує поляризовані наративи. Визначальною є відмінність у використанні пейоративних порівнянь: якщо в англійській і польській мовах вони трапляються рідко, то в українському дискурсі узагалі не простежуємо таких прикладів. У дослідженні вперше: подано комплексний прагмалінгвістичний аналіз евфемізмів і дисфемізмів у масмедійному дискурсі на базі трьох мов; запропоновано класифікацію евфемізмів і дисфемізмів за прагматичною реалізацією; визначено особливі механізми, що впливають на сприйняття вторинних номінацій у медіатекстах. Практичне значення праці полягає в можливості застосування її результатів у викладанні лінгвістичної прагматики, актуальних питань сучасної лінгвістики, теорії мовної комунікації, перекладознавства, журналістики й медіаграмотности. Отримані результати можуть бути використані для підготовки лінгвістів, журналістів, піарників, фахівців зі стратегічних комунікацій.
How Ukraine fights Russian disinformation: Beehive vs mammoth : Hybrid CoE Research Report 11, January 2024
(2024) Kalenský, Jakub; Osadchuk, Roman
Hybrid CoE Research Reports are thorough, in-depth studies providing a deep understanding of hybrid threats and phenomena relating to them. Research Reports build on an original idea and follow academic research report standards, presenting new research findings. They provide either policy-relevant recommendations or practical conclusions. This Hybrid CoE Research Report is a joint effort with the Atlantic Council’s Digital Forensic Research Lab (DFRLab). Founded in 2016, DFRLab pioneered the study of online disinformation. Their work exposes falsehoods and information manipulation, documents human rights abuses using open-source information, and builds digital resilience worldwide. For more information, please visit dfrlab.org.