Брюховецька, Лариса2024-09-022024-09-022023Брюховецька Л. І. В гущі екстремальних подій : документалістика про російсько-українську війну / Лариса Брюховецька // Березіль. - 2023. - № 4. - C. 159-184.0130-1608https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/314352014 року, ризикуючи життям, українські кінооператори починають знімати війну на Донбасі. Хто на власні, а хто на зібрані благодійниками кошти. Як, наприклад, журналісти "Громадського телебачення" та оператори об'єднання "Вавилон'13". Останні, хоч і надавали фактам важливого значення, знімали не репортажі, а авторські нариси, з висловлюваннями героїв, розкриттям їхньої мотивації. Наприкінці червня того року журналісти "Громадського телебачення" Мустафа Найєм і Богдан Кутєпов розпочали проект "Схід" - серію нарисів замальовок, зроблених на блокпостах, яких на той час на лінії фронту вже було облаштовано чимало, та в землянках, де перебували бійці й командири. Вони фіксували руйнування мирних населених пунктів, згодом презентували фільм "Контакт", у якому були ті, хто домовляється про обмін полоненими та їхнє звільнення. Слово беруть і місцеві мешканці, аґресивно налаштовані до Української держави й армії та продовжують вірити Путіну. Від самих початків характерними ознаками документальних фільмів про війну на Донбасі була відсутність пафосу і максимум правди. Це була пора документалістики, оскільки, на думку режисера та оператора Ярослава Пілунського, постановочний кінематограф не дотягує до драматургії реального світу. Втім, із цим твердженням не можна погодитись - має бути диференційований підхід до постановочних фільмів: у кількох із них протягом останніх семи років все ж таки вдалося показати правду війни.ukдокументалістикакінематографЛеонід Кантердокументальний фільмвійнастаттяArticle