Саква, Олександр2024-04-092024-04-092024Саква О. О. Підйом прапора в Генуї, або Як правильно обрати діда / Олександр Саква // Кіно-Театр. - 2024. - № 2. - C. 9-10.1562-3238https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/28778Є ролі, що можна зіграти краще чи гірше, але потрібно зіграти точно. Саме таке завдання в Богдана Бенюка, якому найкраще вдалися сцени розпачу й гніву, коли він кричить Мікеле: "Ти що привіз мені замість доньки – попіл?"; "Ти чому не знаєш рідну мову, твоя мама – українка?!" Михайло звертається до малого, та ми розуміємо – він кричить на себе, бо за 16 років не спромігся побачитися з Ніною й Мікеле, не запросив додому, в село, проґавив внука… А тепер все згаяне треба надолужити, щоб не "урвалась нитка днів". А вина йому болить, душить нестерпно. Та знайти один одного внуку й діду непросто. В кожного свої рахунки. Ось і потерпають, зближуючись на мікрон за добу. Що примиряє впертюхів? Одне горе на двох – бо справжнє… "Мій карпатський дідусь" – кінематограф "виховання почуттів" для сімейного перегляду. (В глядацьких залах на ньому було багато різновікових дітей. Що знаменно: вони звично тягнули з собою відерця з попкорном, та ледь починався фільм – їли тихенько, майже крадькома, без реплік щодо побаченого: стрічка забирала їх владно. І серце не камінь – плакали всі.) …А на екрані різко змужнілий новий власник "Кафе Буба" Мікеле Галамасюк щоранку піднімає в Генуї прапор свого закладу, і в сонячних променях Лігурійської Рів’єри тріпоче нагадування про карпатського дідуся, клоуна з Бережниці, що пробудив у юнака свідомість роду. Жагуче бентежна тема! Бо й справді…ukЗаза БуадзеСімона КостеБогдан БенюкакрофобіяМихайло ГаламасюктрагікомедіястаттяArticle