Брюховецька, Лариса2024-03-122024-03-122012Брюховецька Л. І. Втрата / Лариса Брюховецька // Кіно-Театр. - 2012. - № 5. - [2 с. обкладинки].1562-3238https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/28235Пішов від нас Богдан Ступка. Йому на роду було написано стати знаменитим. Він це, очевидно, знав, і сприймав як належне свою місію. Здавалося, не існувало дистанції між ним і персонажами, в яких він перевтілювався. Легко міняв сутність, характер, при цьому залишався Богданом Ступкою — пізнаваним і знайомим. Аура його акторської харизми була настільки сильною, що далеко не кожен режисер наважувався брати його у свій фільм. Ті, хто наважувалися, вигравали. А були режисери, які відкривали його як актора. В театрі це Сергій Данченко, в кіно — Юрій Іллєнко. Український актор здобув міжнародну славу: знімався в польських режисерів — Єжи Гофмана (двічі) та Кшиштофа Зануссі (дістав приз Римського МКФ за кращу чоловічу роль у його фільмі "Серце на долоні"), у Франції в Отара Іоселіані, в багатьох російських режисерів, серед них найвідоміші ролі в Павла Чухрая ("Водій для Віри") та Дмитра Месхієва (за роль у фільмі "Свої" був номінований на Європейську кінематографічну премію "Сезар" і став членом Європейської кіноакадемії), був нагороджений найпрестижнішими російськими кінопреміями... Згас вулкан творчої енергії, який заряджав нею і своє оточення, і всіх, хто бачив його у виставах і фільмах. Український театр і кіно осиротіли. Пам’ять про Богдана Ступку, видатного майстра, житиме.ukБогдан СтупкаОрест Дзвонар"Білий птах з чорною ознакою""Молитва за гетьмана Мазепу"Тев’є ТевельСергій ДанченкоЮрій ІллєнкостаттяArticle