Скуратівський, Вадим2026-04-222026-04-222011Скуратівський В. Л. Ще один парадокс (про) актора. У режимі гіпотези / Вадим Скуратівський // Кіно-Театр. - 2011. - № 3. - С. 48-49.1562-3238https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/39118У статті розглядається глибока філософська проблема розподілу праці як головного чинника відчуження людини від власної суті та навколишнього світу. Спираючись на ідеї С. Аверінцева, Ф. Шиллера, А. Сміта та К. Маркса, автор аналізує "фатум" Нового часу, який приковує особистість до вузького фаху. Як антидот цьому відчуженню розглядається концепція "сродної праці" Г. Сковороди та феномен універсальних геніїв (Леонардо да Вінчі, П. Флоренський, М. Гулак, Т. Шевченко). Ключовим парадоксом есе постає постать актора. Автор висуває гіпотезу, що акторське мистецтво є автономним доменом цивілізації, де закон розподілу праці перестає діяти. Через здатність до безкінечних імітацій та перевтілень (на прикладах Б. Ступки, М. Терехової, О. Стриженова) актор руйнує "фатальну комірчину" професійної ізоляції. Робота завершується закликом до створення нової дисципліни — "соціальної психології акторської гри", яка могла б стати принципом подолання кризи сучасної цивілізації.ukпарадокс про акторацивілізаційний поступсоціологія гриакторське мистецтвоФрідріх ШиллерГригорій СковородастаттяArticle