Гук, Андрій2013-06-202013-06-202006-12https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/2366Господарські товариства з одним учасником з’явились лише у другій половині ХХ століття: в німецькому праві такі товариства називаються "Einmanngesellschaft", у Франції – "la sosiete unipersonalle", у праві Англії – "one man company" [1]. Тенденція до визнання господарських товариств одного учасника зумовлена розвитком ринкової економіки (в основному у зв’язку з частими випадками концентрації всіх часток (акцій) у одного учасника (акціонера)) і спрямована на заміну інституту приватного підприємства. У праві Європейського союзу господарські товариства з одним учасником остаточно визнані Другою Директивою Ради Європейського союзу від 13 грудня 1976 року та Дванадцятою директивою № 89/667/ЄЕС від 21 грудня 1989 року про товариства з обмеженою відповідальністю з єдиним учасником. Вже у 1976 році Другою директивою Ради ЄС допускалась можливість зосередження в одного учасника всіх часток товариства. Дванадцята директива Ради ЄС прямо передбачає створення товариств з обмеженою відповідальністю у складі одного учасника, а також містить рекомендацію передбачати у національному законодавстві таку можливість для акціонерних товариств. Сьогодні товариства одного учасника дозволені законодавством Франції, Німеччини, Іспанії, Швейцарії, Данії, Великобританії, США та інших держав.господарські товариствацивільне правоPreprint