Мінаков, Михайло2009-10-192009-10-191999Мінаков М. А. Євангеліє від Імануїла: вчення Канта про віру чистого розуму / М.А. Мінаков // Мультиверсум: філософський альманах / НАН України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди. - Київ: Український Центр духовної культури, 1999. - Вип. 5. - С. 92-111.https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/459Питання віри для людини не є стороннім. Починаючи з того, як трансцендентне тематизувалося в свідомості європейського світу, проблема віри набула незаперечного характеру. Увага до ірраціональних вимірів людини стала особливо помітною в християнстві. Якщо античність вбачала у вірі лише найнижчу сходинку пізнання, то Середньовіччя побачило в ній джерело істини, спосіб, в який приходить Божественне Одкровення. Християнські мислителі завжди намагалися зрозуміти віру, з'ясувати її місце і роль у житті людини. Такі пошуки примушували мислителя визначати поняття віри, піддати розгляду розуму сам феномен віри і її поняття. Серед таких мислителів були Тертулліан, Августин, Еригена, Дунс Скот, Роджер Бекон, Аквінат та Бонавентура. Якщо говорити про філософський аспект проблеми, то для ранньохристиянської схоластичної думки характерним було порівняння розуму й віри щодо знання й істини. Після початку великої Реформації питання віри стали розглядати і в практичному аспекті. Протестантські мислителі — Лютер, Цвінглі, Кальвін, Меланхтон, пієтисти, К'єркегор та інші — переймалися проблемою доброчесного життя й мірою впливу на добро­чесність віри та розуму. В німецькій протестантській філософії одним з найтонших дослідників феномена віри був Імануїл Кант, котрий з позицій критицизму та трансценденталізму, підійшов до розуміння віри як певної сфери ірраціонального в межах розуму людини.ukвіравіра чистого розумуфілософія КантастаттяКант ІммануїлArticle