Менжулін, ВадимБакаєв, Микола2023-11-012023-11-012023Бакаєв М. Ю. Пояснення і розуміння в постаналітичній філософії історії : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії / Бакаєв Микола Юрійович ; наук. кер.: Менжулін Вадим Ігорович ; Національний університет "Києво-Могилянська академія". - Київ : [б. в.], 2023. - 217 c.https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26836PhD thesis for the degree of Doctor of Philosophy in the field of study 03 – Humanities, specialty 033 – Philosophy. National University of "Kyiv-Mohyla Academy". Kyiv, 2023. The choice of the research topic is justified by a wide philosophical interest in explanation and understanding, and the great methodological significance of these concepts specifically for the philosophy of history. As shown in the introductory part of the work, during the last decades significant transformational processes have been taking place in this area, which are associated with the development of postanalytic philosophy of history and are still in need for systematic study. This dissertation is intended to fill this gap and is devoted to the study of methods of explanation and understanding in postanalytic philosophy of history in these three aspects: 1) historical, 2) theoretical and 3) applied. The central focus of the thesis is to identify the philosophical and methodological significance of the concepts of explanation and understanding in these aspects, namely: establishment of historical prerequisites for philosophical and methodological conceptualization of the concepts of explanation and understanding; clarification on the development of relevant methods in contemporary English-speaking philosophy; analysis of the position of postanalytic philosophy of history and definition of its specificity compared to other kinds of philosophy of history – analytic one that studies mainly historical cognition, and continental one that studies mostly historical process; inquiry into the role of methods of explanation and understanding in methodological research of postanalytic philosophy of history; uncovering of the applied value of these methods. These three main aspects have also determined the structure of the work: a separate chapter is devoted to each of the aspects of postanalytic philosophy. The first chapter of the thesis is devoted to the historical aspect ("Historical Background of Methodologization of the Concepts of Explanation and Understanding") and deals with the development of methods of explanation and understanding in European (continental) and English-speaking (analytic and postanalytic) philosophy of 19th–21st centuries. Namely, in 19th century European philosophy, Auguste Comte (1798–1857), the founder of positivism, justified the use of explanation as a method of cognition, and one of the leading methodologists of history, Johann Gustav Droysen (1808–1884), justified the use of understanding as a method of history (as opposed to explanation as a method of natural science). Due to this, in the 19th century, important methodological prerequisites for the further split of philosophy into analytic and continental were formed. In the continental philosophy of the 20th century, understanding becomes the central concept of the methodology of the humanities and philosophical hermeneutics (Wilhelm Dilthey (1833–1911), Martin Heidegger (1889–1976), Hans-Georg Gadamer (1900–2002), and so on), whereas Droysen’s methodology of history or Historik was developed further as a theory of history. In analytic philosophy of the 20th century, Comte's explanation was conceptualized as a logical and epistemological form of causal explanation (by Karl Hempel (1905–1997) and Georg von Wright (1916–2003)), and specifically within the analytic philosophy of history, as an alternative to causal one, a narrative explanation was proposed (Arthur Danto (1924–2002), Frank Ankersmit (b. 1945) and others). This allows us to differentiate two approaches in the development of philosophy of history – continental philosophy of history (as the hermeneutic theory of the historical process that is focused on understanding) and the analytic philosophy of history (as a logical-epistemological methodology of historical cognition that is focused on explanation). In Ukraine, the influence of this differentiation is felt to this day: explanations and understandings are taken mostly in the context of polarization of philosophy into analytic and continental, logical positivist one and humanitarian hermeneutic one, and so on. At the same time, the postanalytic philosophy of history is developing as a combination of the continental theory of history and the analytic methodology of history. Thus, the division of English-speaking philosophy of the 20th–21st centuries into analytic and postanalytic is also clarified: analytic philosophy retains the usual opposition of explanation and understanding or subjugates the latter to the first (as the contemporary researcher Kareem Khalifa does, introducing the concept of explanatory understanding), while postanalytic philosophy has a balance between explanation and understanding (an example of this is the concept of ideal historiography, introduced by Constantine Sandis). Postanalytic philosophy is an informal name for such an approach that has its roots in analytic philosophy, but since the 1980s has been moving away from it, adding continental sources and problems to the already existing analytic ones. Richard Rorty (1931–2007) can be considered the most prominent representative of postanalytic philosophy in general, he is known particularly for the methodological justification for the genre diversity in the historiography of philosophy. Whereas in the philosophy of historical cognition, postanalytic trends can be found in inquiries of such contemporary researchers as Quentin Skinner, Mark Bevir, Aviezer Tucker, Julian Reiss, and so on. The historical analysis of the development of thought on the methods of explanation and understanding in philosophy of 19th–21st centuries, carried out in the first chapter of the thesis, and the theoretical analysis of their usage in postanalytic philosophy of history, carried out in the second chapter ("Theoretical comprehension of methods of explanation and understanding in the postanalytic philosophy of historical cognition"), gives an opportunity to see how the respective concepts first became crucial for the methodological polarization between positivist and hermeneutic approaches in philosophy, and later – in the postanalytic philosophy of history – lose their typical opposition and become two interrelated and complementary elements of historical reflection. Postanalytic philosophy demonstrates the overcoming of the split between explanation and understanding, combining these methods and, consequently, the developments of analytic and continental philosophy. In theoretical aspect, as explained in the second chapter of the thesis, explanation in postanalytic philosophy of history becomes an expression of historical causality that is verified through historical counterfactuals (general level of analysis), it can also be regarded as a non-causal (contingent) combination of ideas and a causal reconstruction of life done in the background of these ideas (individual level). The same aspect of understanding in postanalytic philosophy of history is that this method either allows to grasp the general course of history behind the scenes of certain historical causal connections (general level of analysis), or historizes the subject of research both through the subject and through its context (individual level). The thesis has also further developed the philosophical and methodological notions of the postanalytic philosophy of history, which are implemented primarily in such types of historical studies as counterfactual history (history of what could have happened), intellectual history and history of ideas, as well as intellectual biography. The prospect of applying these notions was demonstrated in the third chapter ("Postanalytic model of explanation and understanding in the philosophy of historical cognition: applied use") by analyzing of two historical examples chosen by the author, namely: 1) the Chornobyl disaster of 1986 with the help of counterfactual assumptions; 2) the evolution of ideas of early Dmytro Dontsov (1883–1973) with the help of postanalytic approaches of intellectual history and biographical studies. The application of the method of understanding in both examples consists in the formulation of certain generalizations, conclusions based on a set of causal explanations, while also considering the contexts needed for the uncovering and further development of causal and non-causal explanations regarding the subject of research. Thus, in all three aspects, the methods of explanation and understanding in the postanalytic philosophy of history involve not only the balance or simple combination of the two methods, but also their close interaction and interdependence. This and other results of the thesis have both theoretical and practical benefits, because they can find application both in further studies in philosophy of history or studies on explanation and understanding, as well as in the practice of teaching various academic subjects on philosophy of history, history of philosophy, contemporary philosophy and so on.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 – Філософія (03 – Гуманітарні науки). Національний університет "Києво- Могилянська Академія". Київ, 2023. Вибір теми дослідження обґрунтований широким філософським інтересом до пояснення і розуміння та великим методологічним значенням цих понять безпосередньо для філософії історії. Як показано у вступній частині роботи, впродовж останніх десятиліть у цій галузі відбуваються значущі трансформаційні процеси, що пов’язані з розвитком постаналітичної філософії історії та ще тільки очікують на систематичне осмислення. Заповнити цю прогалину покликана ця дисертаційна робота, яка присвячена дослідженню методів пояснення і розуміння в постаналітичній філософії історії у трьох аспектах: 1) історичному, 2) теоретичному та 3) прикладному. Центральним фокусом дослідження є виявлення філософсько-методологічного значення понять пояснення і розуміння у вказаних аспектах, а саме: встановлення історичних передумов філософсько-методологічного осмислення понять пояснення і розуміння; з’ясування розвитку відповідних методів у сучасній англомовній філософії; аналіз позиції постаналітичної філософії історії та визначення її специфіки у порівнянні з іншими різновидами філософії історії – аналітичної, яка зосереджена передовсім на історичному пізнанні, та континентальної, яка зосереджена здебільшого на історичному процесі; розгляд ролі методів пояснення і розуміння у методологічних розвідках постаналітичної філософії історії; розкриття прикладного значення вказаних методів. Зазначені три основні аспекти визначили також структуру роботи: кожному з аспектів постаналітичної філософії присвячено окремий розділ. У присвяченому історичному аспекту першому розділі роботи ("Історичні передумови методологізації понять пояснення і розуміння") йдеться про розвиток методів пояснення і розуміння у європейській (континентальній) та англомовній (аналітичній та постаналітичній) філософії упродовж XIX–XXI ст. А саме, у європейській філософії XIX ст. засновник позитивізму Оґюст Конт (1798–1857) обґрунтував застосування пояснення як методу пізнання, а один із провідних методологів історії Йоган Ґустав Дройзен (1808–1884) – застосування розуміння як методу історії (на противагу поясненню – як методу природознавства). Завдяки цьому у XIX ст. сформувалися важливі методологічні передумови для подальшого розколу філософії на аналітичну та континентальну. У континентальній філософії XX ст. розуміння стає центральним поняттям методології гуманітарних наук та філософської герменевтики (Вільгельм Дильтай (1833–1911), Мартин Гайдеґер (1889–1976), Ганс-Ґеорґ Ґадамер (1900–2002) тощо), а Дройзенова методологія історії, "історика" (нім. Historik), набула розвитку як теорія історії. В аналітичній філософії XX ст., Контове пояснення було осмислене як логіко-епістемологічне каузальне пояснення в рамках філософії та методології науки (у Карла Гемпеля (1905–1997) та Ґеорґа фон Вриґта (1916–2003)), а безпосередньо в межах аналітичної філософії історії як альтернатива каузальному було запропоноване наративне пояснення (Артур Данто (1924–2002), Френк Анкерсміт (нар. 1945) та інші). Зазначене дозволяє виокремити два напрямки у розвитку філософії історії – континентальна філософія історії (як герменевтична теорія історичного процесу, зорієнтована на розуміння) та аналітична філософія історії (як логіко-епістемологічна методологія історичного пізнання, зорієнтована на пояснення). В Україні вплив цього розрізнення відчувається й донині: пояснення і розуміння осмислюються здебільшого у контексті поляризації філософії на аналітичну та континентальну, логіко-позитивістську та гуманітарно-герменевтичну тощо. Натомість постаналітична філософія історії розвивається як поєднання континентальної теорії історії та аналітичної методології історії. Таким чином також уточнено поділ англомовної філософії XX–XXI ст. на аналітичну та постаналітичну: аналітична філософія зберігає звичне протиставлення пояснення і розуміння або підпорядковує останнє першому (як робить сучасний дослідник Карим Халіфа, вводячи поняття пояснювального розуміння), тоді як постаналітичній філософії притаманний баланс між поясненням і розумінням (прикладом цього є поняття ідеальної історіографії, яке вводить Константин Сандис). Постаналітична філософія є неформальною назвою для такого напрямку, який бере витоки з аналітичної філософії, але з 1980-х років відходить від неї, залучаючи континентальні джерела та проблеми до вже наявних аналітичних. Найбільш виразним представником постаналітичної філософії в цілому може вважатися Ричард Рорті (1931–2007), відомий, зокрема, методологічним обґрунтуванням жанрового розмаїття історіографії філософії. Власне у філософії історичного пізнання постаналітичні тенденції відображують розвідки таких сучасних дослідників, як Квентін Скіннер, Марк Бевір, Авіезер Такер, Джуліан Рис тощо. Історичний аналіз розвитку уявлень щодо методів пояснення і розуміння у філософії XIX–XXI ст., здійснений у першому розділі роботи, та теоретичний аналіз їх використання у постаналітичній філософії історії, здійснений у другому розділі ("Теоретичне осмислення методів пояснення і розуміння в постаналітичній філософії історичного пізнання"), дають можливість побачити, як відповідні поняття спочатку стали ключовими моментами методологічної поляризації позитивістської та герменевтичної ліній філософування, а згодом – у постаналітичної філософії історії – втрачають звичне протиставлення і стають двома взаємопов’язаними та взаємодоповнюючими елементами історичної рефлексії. Постаналітична філософія демонструє подолання розколу між поясненням і розумінням, поєднуючи ці методи, а отже і напрацювання аналітичної та континентальної філософії. В теоретичному плані, як з’ясовано у другому розділі роботи, пояснення постає для постаналітичної філософії історії як виразник історичної каузальності, яка перевіряється через історичні контрфактичності (загальний рівень аналізу), або ж як некаузальне (довільне) поєднання ідей та каузальна реконструкція життя на тлі цих ідей (індивідуальний рівень). Теоретичний аспект розуміння полягає для постаналітичної філософії історії в тому, що цей метод або дозволяє схопити загальний хід історії за лаштунками певних історичних каузальних зв’язків (загальний рівень аналізу), або ж історизує предмет дослідження як через предмет, так і через його контекст (індивідуальний рівень). В роботі також набули подальшого розвитку філософсько-методологічні настанови постаналітичної філософії історії, які реалізуються передовсім у таких різновидах історичних розвідок, як контрфактична історія (історія того, що могло статися), інтелектуальна історія й історія ідей, а також інтелектуальна біографія. Можливість застосування цих настанов була продемонстрована у третьому розділі ("Постаналітична модель пояснення і розуміння у філософії історичного пізнання: прикладне застосування") шляхом аналізу двох історичних прикладів, обраних автором, а саме: 1) Чорнобильської катастрофи 1986 р. – за допомогою контрфактичних припущень; 2) ідейної еволюції раннього Дмитра Донцова (1883–1973) – з використанням постаналітичних підходів в інтелектуальній історії та біографістиці. Застосування методу розуміння в обох прикладах полягає у формулюванні певних узагальнень, висновків на основі множини каузальних пояснень, а також з урахуванням контекстів для розкриття і подальшого розвитку каузальних та некаузальних пояснень щодо предмета дослідження. Отже, в усіх трьох аспектах методи пояснення і розуміння в постаналітичній філософії історії передбачають не лише баланс чи просте сполучення двох методів, а і їхню тісну взаємодію та взаємозалежність. Цей та інші результати дослідження мають як теоретичну, так і практичну користь, адже можуть знайти застосування як у подальших філософсько-історичних розвідках чи дослідженнях щодо пояснення та розуміння, так і у практиці викладання різноманітних навчальних дисциплін з філософії історії, історії філософії, сучасної філософії тощо.ukаналітична філософіяангломовна філософіявпливжанри історіографії філософіїінтелектуалінтелектуальна історіяісторія філософіїконтинентальна філософіяпозитивізмпостаналітична філософіяпоясненнярозуміннясучасна філософіяфілософія історіїфілософіядисертаціяanalytic philosophycontemporary philosophycontinental philosophyEnglish-speaking philosophyexplanationgenres of historiography of philosophyhistory of philosophyinfluenceintellectualintellectual historyphilosophy of historyphilosophypositivismpostanalytic philosophyunderstandingThesis