Безп'ятчук, Жанна2024-02-222024-02-222006Безп'ятчук Ж. І. Юрій Іллєнко: "Місце пророка вакантне... Україні, як ніколи, потрібен пророк...". Слава - героям, а пророкам... анафема / Жанна Безп'ятчук // Кіно-Театр. - 2006. - № 1. - C. 53-55.1562-3238https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/28027Кожне слово, як виклик. Кожне слово, як постріл, що своїм метафоричним свинцем влучає в самісіньку серцевину давніх-предавніх звалищ, непрорубаних, непройдених хащів колективної свідомості нації в "епіцентрі європейської цивілізації". Якщо до цього додати епатажність, філігранний ідеалізм, мистецький ірраціоналізм та рафіновану провокативність, то можна отримати те емотивно-енергетичне та ідейне тло, яке витворювалося під час публічної лекції видатного українського кінорежисера Юрія Іллєнка під промовистою назвою "Місце пророка вакантне (проблеми української культури, зокрема кіно)" в Києво-Могилянській академії 1 листопада 2005 року. Так денотативно звучало його слово про національне пророцтво та мучеництво, про пророчу функцію національного кінематографа, про тіні забутих предків, про "кучмоходів" і про "помаранчевий проект". Завершуючи виступ, Юрій Іллєнко, за його висловом, "дозволив собі попрацювати ЗО хвилин пророком..." І здавалося, що ось режисер скаже своє останнє слово — зал встане. Але ніхто не встав. Не встали перші ряди, не відважилися встати і задні, студентські. Проте не скажеш, що публіку, яка сиділа в залі, нічим не надихнеш і до демонстративних проявів шани не інспіруєш... Ця публіка вміє аплодувати, стоячи. Постає питання: чому ж вона не встала?..ukЮрій ІллєнкоІван Мазепа"пророчий кінематограф""Тіні забутих предків"Ігор ЛіховийЮрій ГерасимовичФронт правих силКиєво-Могилянська академіястаттяArticle